
- •17 Принципи антикризового управління підпр-вом Поняття антикризового управління підпр-вом(10). Засади фінї стійкості підпр-ва(10). Основні принципи антикризового управління(10)
- •28 Фін звіти та їх призначення Мета аналізу фін звітів
- •29 Фін показники у фінму менеджменті Економічний зміст, можливості та обмеження застосування фін показників
- •22 Розподіл витрат і валова
- •24 Сутність, мета і логіка операційного
- •26 Фактори, що впливають на формування прибутку
- •2.Податок на прибуток
- •2 Банкрутство підприємств та можливості його
- •9 Довгострокове фінансування
- •3.Бухгалтерський баланс та його використання для аналізу фінансового стану підприємства
- •14. Методи досудової санації
- •1. Аналіз звіту про фін результати підприємства
- •4. Бюджет підприємства
- •5.Вартість капіталу
- •7. Грошові потоки підприємства
- •8. Дивідентна політика
- •11.Зміст і завдання аналізу фінансових звітів
- •12. Інвестиційний портфель
- •13. Інформаційне забеспечення фінансового менеджменту
- •15 Підприємницький ризик. Взаємодія фінансового й операційного важелів
- •19 Реальні інвестиції
- •23.Структура капіталу підприємства
- •25. Управління дебіторською заборгованістю
- •27.Фінансовий ліверідж. Ефект фінансового важеля
- •28.Фінансовий ризик підприємства
- •29. Фін показники у фінансовому менеджменті
- •30. Функції фінансового менеджменту
- •10 Засоби ворожнечого поглинання компаній
7. Грошові потоки підприємства
Поняття грошового потоку; види грошових потоків та їх класифікація; складання звіту про рух грошових коштів та його аналіз
Денежные потоки – это система распределённых во времени поступлений и затрат денежных средств, кот. генерируются его хозяйственной деятельностью и сопровождают движение ст-ти, выступая внешним признаком функционирования предприятия. Денежные потоки - это поступление и выбытие денежных средств и их эквивалентов в результате производственно-хозяйственной деятельности предприятий. Денежные средства используются для финансирования текущих операций и включают средства в кассе и средства на банковских счетах предприятий. К эквивалентов денежных средств относят краткосрочные финансовые инвестиции, которые могут быть свободно конвертированы в денежные средства и имеют незначительный риск изменения стоимости. К ним относятся ценные бумаги со сроком погашения до трех месяцев (казначейские векселя, депозитные сертификаты и т.п.).
Можно выделить следующие направления денежных потоков:
возмещение расходов на производство и реализацию продукции и за полученные услуги;
выполнение финансовых обязательств перед государством, банками и другими предприятиями;
формирование фондов денежных средств;
осуществления финансовых и инвестиционных операций.
Классификация денежных потоков:
1) В зависимости от направления движения: входной; выходной; сальдовый (результативный).
2) В зависимости от направления деятельности: операционный; инвестиционный; финансовый.
3) В зависимости от способа определения: чистый; общий.
4) В зависимости от ритмичности осуществления: регулярный; нерегулярный.
5) В зависимости от дежурства и направлений осуществления: приоритетный; обязательный; второстепенный.
Информацию о движении денежных средств на предприятии отражает форма № 3 "Отчет о движении денежных средств".
Эффективность управления денежными потоками определяется влиянием этого процесса на платежеспособность предприятия, скорость оборота оборотного капитала, объемы привлеченных средств и кредиторской задолженности, а в конечном итоге на рентабельность предприятия и его конкурентные позиции. В следующих разделах учебного пособия будут рассмотрены методики расчетов этих показателей.
Содержание отчёта о движении денежных средств – генерирование и использование денежных средств на протяжении отчётного периода. Использование информации – оценка движения денежных средств.
Функциями управления денежными потоками является формирование входящих и выходящих потоков денежных средств предприятия, их синхронизация по объему и во времени по отдельным предстоящим периодам, эффективное использование остатка временно свободных денежных активов.
8. Дивідентна політика
Дивідендна політика – складова загальної фін політики акціонерного товариства, спрямована на зростання ринкової вартості акцій. Полягає в оптимізації пропорцій між тією частиною отриманого прибутку, що йде на споживання, і тією, яку капіталізують.
Отже дивідендна політика означає прийняття рішень керівництвом підприємства виплачувати прибутки у вигляді дивідендів або утримувати їх для інвестування
Дивідендну політику підприємство проводить згідно з його статутом та економічними завданнями певного періоду.
Оптимальна дивідендна політика – це така політика, яка максимізує ціну акцій підприємства.
Розрізняють три типи дивідендної політики:
консервативна – згідно з якою приоритетною метою розподілу прибутку є виробничий розвиток, а не поточне споживання у формі дивідендних виплат.
поміркована (компромісна) – згідно з якою в процесі розподілу прибутку поточні інтереси акціонерів щодо дивідендних виплат стабільно збалансовані з потребами формування власних фінансових ресурсів для забезпечення розвитку підприємства;
агресивна – яка передбачає постійне зростання дивідендних виплат незалежно від результатів фін діяльності.
Дивіденди - частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.
Джерела виплати дивідендів.
1. Дивіденди, як правило, виплачуються за рахунок чистого прибутку підприємства.
2. Дивіденди можуть виплачуватися і при відсутності чистого прибутку за звітний період, але при наявності інших джерел їхньої виплати:
- чистий прибуток, накопичений підприємством у попердні періоди;
- у виняткових випадках дивіденди можуть виплачуватися за рахунок резервного фонду.
3. Для виплати дивідендів формується фонд виплати дивідендів (ФВД)