Урок 8 Релігійне життя в Україні Формування життя нового укладу життя

Завдання уроку . проаналізувати політику більшовиків у релігійному питанні, указати на те, що життя підпорядковується більшовицьким їдеям, які не співпадають з християнськими цінностями. Зосередити увагу на полі релігійності України і на ставлення до усіх конфесій . Вплив руйнації церви на формування нового світогляду у людей. Тип уроку : комбінований Основні поняття : Автокефальна, УАПЦ.РПЦ, ідеологізація

Встановлення у 1920 р. радянської влади в Україні спочатку сприяло розвитку церков, опозиційно налаштованих до РПЦ. Відновлює свою роботу і Всеукраїнська Православна Церковна Рада (ВПЦР), за сприяння влади відкриваються нові парафії. ВПЦР шукала шляхи співпраці з єпископами РПЦ, проте не зустріла з їхнього боку порозуміння). У 1920 році почали з'являтися перші автокефальні громади і на Півдні України: в Одесі засновується парафія при Успенській церкві, на Першотравенщині - громада с. Скалевого Новоархангельської волості, в Херсоні - Свято-Духівська церква, які користувалася певною популярністю. Проте українські парафії наштовхнулися на опір зрусифікованого духовенства, бракувало церковної літератури українською мовою. На розвиток автокефалії на Півдні України позитивно впливала прихильність до українізації церкви з боку тимчасового керівника Херсонсько-Одеської єпархії єпископа Алексія (Баженова), за що його було звільнено з посади патріархом Тихоном. На початку 1921р., стурбований ростом популярності ідеї автокефалії, політичний відділ Всеукраїнської надзвичайної комісії за розпорядженням ЦК КП(б)У від 28 травня 1921 р. розпочав "глибоку розробку автокефального руху у всеукраїнському масштабі" у напрямку розколу УАПЦ. Для цього було вирішено організувати опозиційну групу, скориставшись статутом братства "Церква Жива", що було створене ще у 1919 р. ДПУ. Як у центрі, так і на периферії, політичний відділ починає примушувати автокефальні громади перереєстровувати свої статути на прибічників братства "Церква жива", щоб отримати контроль над парафіями УАПЦ.

З організаційним оформленням УАПЦ на Всеукраїнському Соборі 1921 р. на Півдні України була створена єдина адміністративно-територіальна одиниця української автокефалії під назвою "Степ Після Першого Собору УАПЦ, незважаючи на тиск з боку духовенства РПЦ, активізувався процес створення нових парафій, що особливо спостерігалося в Одесі та Миколаєві. На Херсонщині, а тим більше на Єлисаветтградщині, він проходив повільно, що пояснюється, значною консервативністю духовенства і наявністю в Херсоні т а Єлисаветграді єпископських кафедр РПЦ. Але, незважаючи на перешкоди, на початку 1923 р. у південному регіоні було створено 18 парафій УАПЦ, із них у Миколаївській окрузі – 6, Первомайській – 4, Одеській – 3, Херсонській – 2, Єлисаветградській – 1, Балтській – 2. А усього УАПЦ мала 1500 парафій, 30 окружних церковних рад і 03 єпископив. Атеїстичне керівництво більшовистської партії скористалося голодом 1921-1923 рр для проведення репресій проти духовенства. українські парафії зазнають кризи: важким стає фінансове становище парафій. - державав проводить націоналізацію церковного майна., вилучає коштовності.23 лютого 1922 року Леннін підписує декрет « Об изятии церковніх цінностей в пользу голодающих» .19 березня Ленін підписує ще один документ: « На этом совещании провести секретное решение съезда о том, что изъятие цінностей, долино бать призведено с бечспрецедентной решительностью, безусловно ни перед чен не не останавливаясь и в самый кратчайший с рок… Нам ннадо теперь проучить эту публику так, чтобы на есколько десятков лет ни о каком сопротивлении они не смели и думать» Архиєпіскоп Я.Ценяег з Тираспольської диєцезії протестував проти націоналізації храмових будівель, вказуючи, що будувалися вони на кошти парафіян Ленін казав про цей історичний момент такими словами: « Чим більше число представників реакційного духовенства і буржуазії буде розстріляно, тим краще.» Постійно відбувалася боротьба з РПЦ, пік якої випав на 1925 рік, і не останню роль грала державна влада, що підбурювала общини, викликала сварки та міжконфесійні сутички, зокрема в Одесі та Миколаєві навколо Преображенського та Адміралтейського соборів. У результаті таких несприятливих обставин кількість парафій, прихильних до УАПЦ поступово зменшується. Як що у 1927 р. У 5 округах, що раніше складали Одеську губернію та АМСРР, налічувалося 26 парафій, то у 1928-1929 рр. їх кількість зменшилась до 17-20, а у січні 1930 р. Залишилось всього 14. У 1927-1928 рр. у житті УАПЦ на Півдні України відбулося значне пожвавлення внаслідок ліквідації розколу і приєднання ДХЦ до УАПЦ та більш сприятливого ставленням влади до релігійних організацій. Після січневого Собору 1930 р., що оголосив про ліквідацію УАПЦ, її парафії у регіоні закриваються. Зникнення українських парафій було пов'язане також із масовим закриттям церков у кінці 1929-1930 рр. та арештами священ нослужителів. Храми були пограбовані, розстряно було 40 тісяч священників, і 100 тцісяч віруючих. Чистий прибуток від вилучення храмових цінностей два з половиною мілліарда золотих рублів. « Ми ободрали церковь, как липку, и на её святые ценности ведём свою мировую пропаганду, не дав из них ни шиша голодающим; при ГПУ мы воздвигнем свою «церковь» при помощи православных попов, и уж доподлинно врата ада не одолеют её; мы заменили требуху филаретовского катехизиса любезной моему сердцу « Азбукой коммунизма», закон божий – политграмотой, посрывали с детей крестики да ладанки, вместо икон повесили «вождей» и постараемся для Пахома и « низов» открыть мощи Ильича под коммунистическим соусом. Дурацкая страна».

Таке ставлення до громадян стало программою для формування нового типу людини:

Розривається єдність поколінь.

Насаджується недовіра серед самого населення.

Життя громадян «ідеологізується»

Всі мають бути членами державних організацій: комсомол, жіночій « сонет» , профкому, піонерської організації, партійної організації…

Відчувати дійсність через призму марксистського вчення.

Формування нового укладу.

Червоний терор привів до зміни в соціальній структурі населення України. Зменшився відсоток людей, які раніше займали місця в культурі, науці, були офіцерами, священиками, багатіями. Більшість з них була винищена, частина емігрувала на Захід. Але НЕП також не виправдав сподівань. Швидково процвітання не відбулося: як шо в 1913 році в банках гроші тримали 1 млн. 420 тис осіб на суму -232 млн. карбованців. То в 1926 році на 1 жовтня таких було всього 186 тис громадян и мали вони 12 млн. карбованців. Житлові умови населення були жахливі – навіть академік М.Василенко жив разом з родиною ( 9 осіб) на площі 23 кв. метри. письменники М.Зеров і І.Гермайзе мали на роди по 8 кв.метрів А « житлові умови гірників Донбасу гірше скотнячих» це визнавали даже в Москві. Гірники Донбасу дуже обурювалися на різницю в оплаті праці між ними і партійцями. Магазини були пусті, товарів легкої промисловості просто майже не було, ні взуття, ні матерії, ні посуду, ні меблів. Споживання цукру досягло лише 75 % від довоєногог, бавовняни тканини – 80% , це порівняно з невисокими показниками 1913 року. Широко розповсюджуються « барахолки» де продавали, обмінювали все що, хоть щось коштувало. З»явилася велика кількість ресторанів, столових, ларьків, магазинчиків які торгували завбільшки продовольством.

Будівництво ведеться лише в містах в незначної кількості лише для промислових об»єктів. Цегла майже не попадала до села і лише 0,4% будівель було з цегли. 81,4% дахів вкривалися соломою, 26% дворів мали щось подібне до «хатніх зручностей» Нова влада продовжувала старі традиції стравлення народів, так серед 24 403 підприємців України ( без сільського господарства) 53% складали особи еврейської національності, 32,4% - українці, Серед 381 заводчиків і фабрикантів евреїв було 78,4%, 6,3 % українців, 7,1% росіян. Ця тенденція привела до очікуваного результату – в 703 населених пунктах України було проведено 1236 еврейських погромів. Восени 1923 р. Політбюро ЦК РКП(б) заслухало доповідну записку видатних евреїв-більшовиків про створення до листопада державної єврейської автономії в регіоні Одеса –Хнрсон_Північний Крим і далі до Абхазіі, включаючи Сочи. ПОчинае формуватия Молдавська Автономія, як складова Одеської області.

НЕП досяг розквіту в 1926 році, оплата на виробництві зросла в1,6 раза. Обов»язковою стала 14-денна відпустка, але влада підтримувала важкі стосунки на приватних підприємствах, не зобов»язуючи підприємців дотримуватися трудового законодавства.

25