7.Суть конфлікту і кризові ситуації.

Конфлікт(від лат зіткнення) – це зіткнення двох або більше сил з метою руалізац їх інтересів. Політол вваж що конфлікт це не просте зіткнення,а зіткнення пов’язане з боротьбою за завоювання,утримання і використання влади.

Існує ряд конфліктів:

Залежно від сфери прояву: ек, класові, соц., юр, культурні, конфесійні, політичні.

Політ.конфлікт – це зіткнення, протиборство різн соц..-політ сил, суб’єктів політики в їх прагн реалізувати свої інтереси і цілі пов’яз з боротьбою за взяття,утримання і використання влади.

Причини політ. конфлікту/:не соц.(базуються на певних рисах агресивної люд ,відчуття страху. Паніки, голоду), соц.(з участю суспільних груп:війни, револ) , комбіновані(предст соц. конфліктів і не соц.).

Причини конфлікту: 1.погана інформ і непороз,2.недоскон людської психіки,3.соц нерівність, 4.дефіцит життєвих благ,5.протил інтересів людей, 6.боротьба за кращі позиц в сус-ві.

Конфлікти формуються: на рівні індивід, на рівні груп, на рівні Д.

8.Внутрішня і зовнішня політика дер-ви.

Внутрішня: економічна, соціальна,господ, організаторська, політ,культ-виховна, освітня,правова, екологічна,захист конституц ладу,наукова…3 головні вн ф-ції:законодавча, виконавча і судова.

Зовнішня:оборонна, дипломатична, співробітництва. Виділяють:миротворчу, інноваційну (викор іннов досягнення).

9.Суть і значення політичного лідерства в суспільстві.

Політичний лідер – керівник Д, партії, гром-пол організації, руху. Політичне лідерство –

Особливе лідерство на рівні, нації,Д і воно посідає провідне місце.

Пол. Лідер виступає як:1.об’єднувач людей, 2.ініціатор, 3.організатор діяльності людей.

Політ лідерство має певні ознаки:1. Наявність власної політ програми;2.Популяр авторитет , уміння подобатись людям;3.доказувати право на лідерство; 4.гострий розум та політ інтуїція, ораторські та організаційні здібності.

Лідерські ф-і: інтегративна, координ, прогматична, новаторська, комунікативна.

10. Політика і сучасний розвиток українського суспільства.

На рубежі XX—XXI ст. українська держава й українське суспільство переживають стадію внутрішньої боротьби застарілого з новим. Ускладнює ситуацію те, що Україна, тривалий час перебуваючи різними своїми землями у складі сусідніх імперських держав, а останні десятиліття будучи регіоном тоталітарної радянської імперії, опинилася перед необхідністю творення сутнісних ознак держави, формування нової моделі суспільного розвитку, основні характеристики якої — економічний і політичний плюралізм, громадянське суспільство, права і свободи особистості. Зі становленням державності в Україні виникли передумови динамічного розвитку суспільства, самореаліза-ції людини, але проблематичним є створення належних умов для такої реалізації. Саме їх покликана створювати політика, поступово інтегруючи політичні відносини в соціальні, спираючись на ґрунтовні наукові досягнення. Оновлення українського суспільства потребує оновлення політичної свідомості, формування нової політичної — демократичної за характером — культури, що передбачає: заповнення політико-культурного вакууму в свідомості людей; перехід від класових, національних, корпоративних цінностей до загальнолюдських; зростання ролі особистості; створення людині можливостей для реалізації своїх здібностей. На рубежі третього тисячоліття Україна опинилася в силовому полі масштабних цивілізаційних змін, які охоплюють два суттєвих процеси: 1. Процес демократизації — впровадження демократичних начал та відповідна перебудова держави й суспільства. Демократизація в політичному сенсі розглядається як поетапний процес подолання авторитаризму, встановлення і розвиток демократії.

2. Процес набуття Україною ознак постіндустріаль-ного (інформаційного) суспільства, якому властиве поряд із суспільно-політичним культурно-ціннісне забарвлення. Помітніше його риси виявляються в розвинутих західних суспільствах, деякі з них простежуються і в Україні, яка активно намагається інтегруватися в Європу.