56.Річний продукт суспільства і його вартісна натурально-речова форми.Два підрозділи суспільного виробництва.

Річний продукт є результатом усієї економічної діяльності суп-ва протягом року і включає сукупність продуктів і послуг виробничого та невиробничого призначення. Річний продукт має 2 форми. За вартісною формою річний продукт має таку структуру: С+(V+m), де С-стара вартість, (V+m) - нова вартість, V-необхідний продукт, m-додатковий продукт. Стара вартість складає ту частину вартості ВСП, яка протягом даного року переноситься із засобів виробництва(амортизація засобів праці і повна вартість предметів праці)на створений продукт. Ця частина вартості ВСП створена минулою (старою)працею у попередні періоди(вона втілена у засобах виробництва, що використовуються у процесі виробництва в даному році),тому й називається старою. Нова вартість складає ту частину вартості ВСП, що створюється заново живою працею учасників виробництва і додається до старої вартості. Стара і нова вартість, втілені у продукті, складають його повну вартість. За натурально-речовиною формою ВСП включає засоби вир-ва та предмети споживання. Тому все суспільне вир-во поділ-ся на 2 підрозділи – вир-во засобів вир-ва , та вир-во предметів споживання. Пропорція між цими підрозділами є головною в економіці будь-якої країни, від неї значно залежать усі інші пропорції. Зберігання цієї пропорції необхідно для того, щоб сукупний продукт був реалізований як за вартісною так і за натурально-речовою формами. Для точного зберігання пропорції використовують наступні формули:

I(v+m) = II C

I(c+v+m) = IC+IIC

II(c+v+m)=I(v+m)+II(v+m)

Сутність проблеми реалізації суспільного продукту можна розкрити на основі її аналізу як виробничих відносин, у які вступають певні об’єкти. Очевидно, що такими можуть бути з одного боку виробники продукції – державні підприємства, кооперативи та інші колективні виробники, орендні та акціонерні підприємства і т.п. Для різних об’єктів реалізації властивий різний ступінь володіння і розпорядження використовуваними засобами виробництва, отже, і привласнення одержання результатів, що виражається у привласненні неоднакової виручки від їх продажу. З іншого боку суб’єктом реалізації є споживачі. Для них, як і для виробників, характерними є різний ступінь володіння і розпорядженнями засобами виробництва і виробленим продуктом, а також їх привласнення, що у свою чергу визначає різну міру економічної свободи і прав у придбанні тих чи інших видів продукції або виборі постачальника.

57.Просте відтворення суспільного капіталу.Умови реалізації суспільного продукту пр простому відтворенні.

Напомним, что под простым воспроизводством понимается такое воспроизводство, при котором вся прибавочная стоимость посту­пает в фонд личного потребления предпринимателя. Предположим, что в начале года производитель­ный капитал I подразделения равен 4000 с +1000v, а к концу года име­ется годовой продукт, включающий по стоимости 4000 с + 1000 v + 1000 т = 6000; во втором подразделении в начале года производи­тельный капитал равен 2000 с + 500 v, а в конце года годовой продукт включает 2000 с + 500 v + 500 т = 3000. Изобразим это в виде схемы простого воспроизводства:

I. 4000 с + 1000 v + 1000 т = 6000 9000

II. 2000 с + 500 v + 500 т = 3000

В начале года постоянный капитал I подразделения состоял из массы средств труда и предметов труда, которые потреблялись в течение всего года. Это по­требление было производительным, т. е. с помощью имеющихся средств труда перерабатывались предметы труда, и изготавливался го­товый продукт. Из годового продукта I подразделения, равного 6000, 4000 идут на возмещение постоянного капитала этого же подразделения, т. е. сами себя возмещают по стоимости и натурально-вещественной форме. Рассматривая вопрос о возмещении постоянного капитала I подразделения, необходимо иметь в виду, что при определенных обстоятельствах здесь возникает повторный счет элементов вновь созданной стоимости этого же под­разделения, которые включаются в состав его постоянного капитала. При определении реального объема национального продукта этот по­вторный счет должен исключаться. Учитываться должно только изме­нение стоимости средств труда, т. е. амортизация и добавленная стои­мость или стоимость конечного продукта. Так обстоит дело с возмеще­нием постоянного капитала I подразделения. Эта часть совокупного годового продукта реализуется в пределах самого I подразделения по схеме обмена постоянного капитала на постоянный капитал.

Перейдем теперь к рассмотрению реализации продукции II под­разделения, представляющей собой предметы личного потребления. Заметим, что и в составе продукции II подразделения имеется такая их часть, которая реализуется в пределах этого же подразделения. Речь идет о вновь созданной стоимости II подразделения, включающей за­работную плату рабочих и прибыль капиталистов этого же подразде­ления. Эти части новой стоимости поступают на приобретение предме­тов личного потребления, изготовленных в этом же II подразделении, т. е. путем обмена внутри него. В итоге имеются две части совокупного годового продукта, которые еще должны быть реализованы, т. е. воз­мещены по стоимости и натурально-вещественной форме. К ним отно­сятся вновь созданная стоимость I подразделения и перенесенная стоимость II подразделения, т. е. I (v + т) и II с. Эти части годового продукта возмещаются по стоимости и натурально-вещественной фор­ме путем взаимного обмена между подразделениями.

Часть стоимости продукта I подразделения - v + m вещественно состоит из средств производства, а по стоимости она предназначается на приобретение предметов личного потребления. Напротив, в составе годового продукта II подразделения имеется часть, за счет стоимости которой должны быть возмещены средства произ­водства, потребленные этим подразделением, т. е. 2000 с. Вследствие этого осуществляется обмен перенесенной стоимости в составе про­дукта II подразделения и вновь созданной стоимости продукта I под­разделения, или I (v + т) обменивается на II с.

Сформулируем условия реализа­ции при простом воспроизводстве:

I (v + m) = IIc.

I (c+v+m) = Ic + IIc

II (c+v+m) = I (v+m) + II (v+m)