16. Сутність процесу навчання.

Під поняттям «процес навчання» розуміють взаємодію учителя й учня.

Навчання як один з видів людської діяльності склада­ється з двох взаємопов'язаних процесів — викладання й учення.

Викладання — діяльність учителя в процесі навчання, що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомлен­ні нових знань, організації спостережень, лабораторних І практич­них занять, керівництві роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок.

Учіння — цілеспрямований процес засвоєння учнями знань, оволодіння вміннями і навичками. У широкому значенні — оволо­діння соціальним досвідом з метою його використання в практич­ному житті.

У процесі навчання відбувається взаємодія між учите­лем і учнем, а не просто вплив учителя на учня. Вчитель може навчати учнів безпосередньо або опосередковано — через систему завдань. Результативність процесу навчан­ня залежить від стилю спілкування учителя з учнем та впливу навколишнього середовища.

Процес навчання формують тісно пов'язані між собою компоненти: цільовий (постановка конкретної мети вивчен­ня навчального матеріалу на уроці, вивчення навчальної дисципліни та освітньої мети навчально-виховного закла­ду певного типу); стимулююче-мотиваційний (створення умов, які спонукають учнів до активної навчально-пізна­вальної діяльності, формують у них позитивну мотивацію цієї діяльності); змістовний (оптимальний підбір предметів навчального плану, змістовність навчальних програм і під­ручників, а також продуманість змісту кожного навчально­го заняття); операційно-дієвий (вдалий підбір прийомів, ме­тодів і організаційних форм навчання, оптимальне поєднан­ня фронтальної, групової та індивідуальної роботи щодо за­своєння учнями змісту навчального матеріалу, вироблення в них відповідних умінь та навичок); контрольно-регулю­ючий (контроль за засвоєнням учнями знань, набуттям умінь і навичок, внесення необхідних коректив до змісту і методики навчання з метою підвищення ефективності про­цесу навчання); оцінно-результативний (виявлення рівня знань, умінь і навичок кожного учня, визначення причин неуспішності в кожному конкретному випадку і відповід­на робота щодо їх усунення).

17. Доведіть , що навчання — спосіб організації педагогічного процесу.

Навчання — найважливіший і надійніший спосіб здобування систематичної освіти. Відображаючи всі істотні властивості педагогічного процесу (двосторонність, спрямованість на гармонійний розвиток особи, єдність змістовної і процесуальної сторін), навчання в той же час має і специфічні якісні відмінності. навчання є не що інше, як специфічний процес пізнання, керований педагогом. Роль саме напрямної вчителя забезпечує повноцінне засвоєння школярами знань, умінь і навиків, розвиток їх розумових сил і творчих здібностей. тільки в процесі навчання пізнання набуває чітке оформлення в персоною, властивою тільки людині учбово-пізнавальної діяльності, або ученні. Навчання завжди відбувається в спілкуванні і грунтується на вербально-деятельностном підході. Слово одночасно є засобом виразу і пізнання суті явища, що вивчається, знаряддям комунікації і організації практичної пізнавальної діяльності школярів. Воно тісно пов'язане також з ціннісно-орієнтаційною діяльністю, що має своїй на меті формування особових сенсів і усвідомлення соціальної значущості предметів, процесів і явищ навколишній дійсності Навчання, як і всякий інший процес, пов'язане з рухом. Воно, як і цілісний педагогічний процес, має задачну структуру, а отже, і рух в процесі навчання йде від рішення однієї учбової задачі до іншої, просуваючи учня по шляху пізнання: від незнання до знання, від неповного знання до повнішому і точнішому. Навчання не зводиться до механічної передачі знань, умінь і навиків. Це двосторонній процес, в якому в тісній взаємодії знаходяться педагоги і вихованці (що вчаться): викладання і учення. При цьому викладання повинне розглядатися умовно, оскільки вчитель не може обмежитися тільки викладом знань — він розвиває і виховує, тобто здійснює цілісну педагогічну діяльність.