62.Розкрийте сутність філософсько-світоглядної підготовки школярів, намітьте шляхи формування світогляду учнів.

Формування світогляду потрібно здійснювати безперервно в сім’ї, протягом усіх років перебування дітей у дошкільних закладах, школі і продовжувати її в післяшкільний період. Значна роль належить початковій школі, яка є однією з перших ланок становлення людини-громадянина. Адже основні риси характеру особистості формуються у ранньому дитинстві, і спілкування з природою має у вихованні дитини першорядне значення. Враження дитинства часто закарбовується в пам’яті назавжди. Процес формування світогляду розглядається як важливий напрям у роботі навчальних закладів, який здійснюється шляхом використання різних форм та методівроботи, що стимулюють самостійну діяльність дітей. Зокрема, до основних форм організації роботи, спрямованої на формування світогляду молодших школярів, належать: екскурсії та спостереження; уроки доброти і мислення серед природи, бесіди з проведенням проміжних зрізів, дозована розповідь на екологічну тематику; гуртки; обговорення і програвання ситуацій морального вибору; кількісний експеримент; трудовий десант і ведення «Панорами добрих справ»; зелений і голубий патруль; клуб дослідників природи; відвідування і створення музеїв, виставок і композицій. Цілеспрямована робота із формування світогляду у молодших школярів починаючи з 1 класу є основною умовою формування культури дітей та почуття особистої відповідальності підростаючого покоління за стан навколишньої природи. Ця робота може здійснюватися за допомогою різних методів – способів впливу на свідомість, волю, почуття, поведінку вихованців, метою яких є досягнення певних змін у розвитку якостей школяра, формування його переконань, почуттів, навичок, поведінки тощо. Враховуючи індивідуальні та вікові особливості учнів молодшого шкільного віку, зміст екологічних знань та можливості щодо їх формування у змісті предмету «Я і Україна», виявлено та експериментально перевірено шляхи, що сприяють удосконаленню процесу формування світогляду учнів початкової школи, а саме: -                     використання додаткового матеріалу на уроках «Я і Україна»; -                     проведення спостережень та екскурсій у природу; -                     організація безпосередньої діяльності учнів із питань охорони природи своєї місцевості під час навчально-пізнавальної та суспільно корисної праці; -                     проведення позакласних заходів; -                     залучення батьків до процесу формування культури дітей.

63.Доведіть ,що розвиток колективу і особистості –взаємообумовлені процеси ,що колективне виховання не заперечує «вільне» виховання.

Колектив – це динамічна соціальна система. У залежності від рівня розвитку розрізняють колектив, що перебуває у процесі свого становлення (наприклад, дитячий колектив) і сформований “зрілий” колектив, тобто колектив з відпрацьованою системою суспільно значимих цілей, чіткою структурою ділових стосунків і форм спільної діяльності, органами самоуправління (наприклад, виробничий колектив, бригади, цеховий колектив та ін.).

Ознаки колективу – це ті характерні риси, які властиві колективу. До них належать:

а) наявність загальної соціально значимої мети; б) спільна діяльність для досягнення мети; в) стосунки відповідальної залежності між членами колективу; г) наявність виборних керівних органів (органів самоврядування).

У дружньому колективі система стосунків визначається розумним поєднанням особистих і суспільних інтересів.

У школі є такі типи колективів: а) навчальні колективи: класний (первинний або контактний), загальношкільний, предметних гуртків;

б) самодіяльні організації: колективи художньої самодіяльності (хор, ансамбль, гуртки), в) товариства: спортивне, книголюбів та інші; г) різновікові загони, об’єднання за інтересами; д) тимчасові об’єднання для виконання певних видів роботи.

Наявність різних типів колективів свідчить про складність його структури, найбільш стабільною ланкою в офіційній структурі шкільного колективу є колектив класу.

Функції колективу: а) організаторська – сам керує своєю суспільно корисною діяльністю; б) виховна – стає носієм моральних переконань; в) стимулювання – сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів усіх суспільно корисних справ, регулює поведінку своїх членів, їх взаємовідносини.

Вільне виховання- - концепція в буржуазній педагогіці 2-ї пол. 19 - поч. 20 ст. Полягає у вимозі повної свободи розвитку дитини без будь-якого примусу і керування з боку дорослих. Прибічники В. в., виступаючи проти насильства над особистістю дитини й методу фіз. покарання, відкидали і форми правильної організації навч.-виховної роботи (школу, клас, урок), які нібито теж пригнічують дітей. Ідеї В. в. висувались у творах Ж.-Ж. Руссо, пед. статтях Л. Толстого та ін. У 20-х pp. вони деякою мірою вплинули на теорію і практику виховання в рад. школі. На Україні ці ідеї пропагували О. Музиченко, А. Володимирський, Я. Чепіга. Проти В. в. виступав А. Макаренко. Марксистсько-ленінська педагогіка відкидає ідеї і авторитарного і В. в. і розглядає виховання як процес цілеспрямованого й систематичного формування всебічно розвинутої особистості.