44. Деменція визначення, характеристика, форми.

Деменція – набуте слабоумство, стійке зниження пізнавальної діяльності з втратою раніше набутих знань, умінь та навичок і утрудненням чи неможливістю отримувати нові. Деменція це розпад психічних функцій внаслідок уражень мозку. Симптомами деменції є порушення пам'яті, абстрактного мислення, нейропсихологічні симптоми і синдроми, особистісні зміни, соціальна дизадаптації,.

За локалізацією виділяють кіркову деменцію – ураження кори головного мозку (хвороба Альцгеймера, лобно - височна дегенерація, алкогольна енцефалопатія); підкіркова (хвороба Паркінсона, Гентінгтона, мультиінфарктна деменція ); корково-підкоркова (Хвороба Леві, корково-базальна дегенерація, судинна деменція ); мультифокальна (хвороба Крейтцфельдта - Якоба). Основна класифікація деменцій пізнього віку: судинні деменції (церебральний атеросклероз), атрофічні деменції (хвороба Альтцгеймера, Піка), змішані. Ступені тяжкості деменцій: легка, помірна, тяжка. Синдромальна класифікація: лакунарна – більш за все страждає пам'ять, хворі можуть компенсувати свій дефект, особиста емоційна сфера страждає менше (хвороба Альтцгеймера), тотальна – грубі порушення в пізнавальній сфері та в особистості (хвороба Піка).

45. Типи деменцій по характеру протікання.

Основна класифікація деменцій пізнього віку: судинні деменції (церебральний атеросклероз), атрофічні деменції (хвороба Альтцгеймера, Піка), змішані. Ступені тяжкості деменцій: легка, помірна, тяжка. Синдромальна класифікація: лакунарна – більш за все страждає пам'ять, хворі можуть компенсувати свій дефект, особиста емоційна сфера страждає менше (хвороба Альтцгеймера), тотальна – грубі порушення в пізнавальній сфері та в особистості (хвороба Піка).

46. Диференційна діагностика олігофренії і деменції.

При олігофренії ураження тотальне. Перебіг непроградієнтний. Відразу відмічається відставання у розвитку. Присутні диспластичності в будові тіла. При деменції ураження мозаїчне, а це означає, що можуть зберігатися певні фізичні функції. Перебіг про градієнтний. Відсутні диспластичності, завжди існує період нормального психічного розвитку. Якщо мовлення було сформоване до травми чи захворювання, то воно зберігається, але з часом втрачається так само як і навички самообслуговування.

47. Дцп, етіологія, патогенез, класифікація.

ДЦП – синдромокомплекс, що включає в себе рухові, психічні та мовленнєві порушення та проявляється парезом чи паралічем. Причинами виникнення є порушення розвитку мозку чи пошкодження однієї чи кількох його частин, які контролюють м’язовий тонус та моторну активність, несумісність крові матері та плоду, соматичні і ендокринні захворювання, шкідливі звички і прийом вагітною лікарських засобів, токсикози, загроза викидня, маткові кровотечі, переношена вагітність, низька маса тіла дитини при народженні. Перші прояви можуть бути видимими одрізу після народження, а ознаки формування ДЦП можуть виявлятися ще в грудному віці. Малюки з ДЦП переважно відстають у своєму моторному розвитку, важко контролювати свої рухи. ДЦП може проявлятися через підвищення м’язового тонусу чи його пониженням, порушення рівноваги,координації, утримання положень тіла. Класифікація : спастична диплегія, подвійна геміплегія, геміпаретична, гіперкінетична, атоніко-астатична