49. Клінічні форми мовних порушень при дцп.

При ДЦП найчастіше зустрічаються такі форми мовних порушень як дизартрія та алалія. Конкретніше при гіперкінетичній формі дизартрія та ринолалія, при спастичній диплегії дизартрія, геміпаретичній дизартрія, при подвійній геміплегії дизартрія та алалія, атоніко-астатичній дизартрія, алалія, афазія, відсутність мовлення взагалі.

50. Дизартрії, види, характеристика.

Дизартрія – порушення вимови внаслідок недостатньої іннервації мовного апарату, яке виникає в результаті ураження задніх лобних і підкоркових відділів мозку. Є такі форми дизартрії:

бульбарна – обумовлена периферичним парезом чи паралічем мязів, що приймають участь в артикуляції, внаслідок ураження язикоглоткового, блукаючого і підязичного нервів і їх ядер. Часто поєднується з розладами ковтання;

кіркова – обумовлена ураженням відділів кори головного мозку пов’язаних з функцією мязів, що приймають участь в артикуляції, відмічається розлади вимови складів при збереженні правильної структури слова;

мозочкові – обумовлена ураженням мозочка і його провідних шляхів, характеризується розтягнутим мовленням з порушенням модуляції і гучності;

екстра пірамідна – виникає при ураженні підкоркових вузлів і їх нервових зв’язків, мовлення незрозуміле з носовим відтінком, незрозумілий темп;

паркінсонічна – вид дизартрії, що спостерігається при хворобі Паркінсона і характеризується повільною невиразною мовою, порушення модуляції;

псевдобульбарна – обумовлена центральним паралічем м’язів, що іннервують язикоглотоковим, блукаючим і підязиковими нервами, монотонність мовлення; екстра пірамідна – обумовлена ураженням стріополідарної системи;

стерта форма – порушення свистячих і шиплячих звуків.

51. Алалії, види, характеристика.

Алалія – відсутність або обмеженість мови у дітей внаслідок недорозвинення або пошкодження мовних ділянок головного мозку. Розрізняють моторну і сенсорну алалію. Моторна алалія характеризується тим, що дитина розуміє звернену до неї мову, але сама не говорить. Сенсорна алалія характеризується розладом розуміння мови при збереженні елементарного слуху

52. Клінічна характеристика психічних порушень у дітей з дцп.

Психічні порушення при ДЦП проявляються в вигляді розладів емоційно-вольовою сфери, пізнавальної діяльності, особливості особистості. Порушення пізнавальної діяльності проявляються в відсутності інтересу до знань, повільності, низькій працездатності і концентрації уваги, погіршення пам'яті, мислення. При спастичній диплегії і геміпаретичній формі порушені просторові уявлення, при гіперкінетичній – вербальне мислення, пам'ять, увага. Психічні порушення можуть біти при ЗПР, РВ. Порушення емоційно-вольової сфери проявляється сильним емоційним збудженням та нестійкістю вегетативних функцій. Особливості особистості: затримка розвитку, емоційна нестійкість, бідна ігрова діяльність, дисгармонія розвитку особистості з нестійкістю настрою і складною шкільною і соціальною адаптацією.

53. Неврологічні порушення при різних формах ДЦП.

54. ЗПР при ДЦП.

• Церебро – органічого походження,дитячість,неофобії, найбільше уражена пам'ять

• Психо – генного походження, ігрова діяльність, найбільше уражена емоційно – вольова сфера

55. Олігофренії при ДЦП.

• Ступінь олігофренії здається вища ніж є насправді

• Виражені рухову порушеня

• Мовленнєві поруш

• Поруш просторової орієнтації, важко даються поняття «над,під,коло,далеко,близько»

• Боїться залишатись сама

• Потребують допомоги людей,що їх обслуговують

• Бояться діагностичних процедур, всього нового.

56. Диференційна діагностика ЗПР і олігофреній при ДЦП.

57. Основні патологічні синдроми супутні при ДЦП.

Гідроцефальний синдром, судомний синдром, синдром нейроендокринних порушень, синдроми рухових порушень, порушень аналізаторів, синдроми просторових порушень.

58. Формування особистості при ДЦП.

Особливості формування особистості та емоційно-вольової сфери у дітей з діагнозом ДЦП можуть бути обумовлені двома факторами:

• біологічними особливостями, пов’язаними з характером захворювання; 

• соціальними умовами – впливом на дитину родини і педагогів.

Інакше кажучи, на розвиток і формування особистості дитини, з одного боку, істотно впливає його надзвичайний стан, пов’язаний з обмеженнями рухів і мови; з іншого боку – відношення родини до хвороби атмосфера, дитини, що оточує її. Тому завжди потрібно пам’ятати про те, що особистісні особливості дітей, які страждають на ДЦП, – результат тісної взаємодії цих двох факторів. Варто відзначити, що батьки, при бажанні, можуть пом’якшити фактор соціального впливу.

Особливості особистості дитини з аномаліями розвитку, у тому числі ДЦП, пов’язана, у першу чергу, з умовами її формування, які значно відрізняються від умов розвитку нормальної дитини.