Масштаби карт планет земної групи

Планета	Масштаби карт			Масштаби
	дрібні	середні	великі	планів
Земля	Дрібніше 1:1 000 000	1:1 000 000- 11:200 000	1:100 000- 1:5 000	1:2 000 і крупніше
Меркурій	Дрібніше 1:400 000	1:400 000- 1:80 000	1:40 000- 1:8000	1:400 і крупніше
Венера	Дрібніше 1:1 000 000	11:1 000 000- 11:200 000	1:100 000- 1:5 000	1:2 000 і крупніше
Марс	Дрібніше 1:500 000	1:500 000- 1:100 000	1:50 000- 1:1 000	1:500 і крупніше
Місяць	Дрібніше 1:250 000	1:250 000-1:50 000	1:25 000- 1:500	1:250 і крупніше

Масштаб космічних знімків також тісно пов'язаний з висотою зйомки. Так, автоматичні міжпланетні станції, що пролітають на відстані десятків тисяч кілометрів від Землі, дають досить дрібномасштабні зображення видимої її частини - півкулі. Метеосупутники і пілотовані космічні станції, що облітають Землю на орбітах на висоті кількох тисяч кілометрів, забезпечують отримання в основному средньомасштабних знімків, що охоплюють окремі континенти, океани і великі їхні частини. А з орбіт висотою в кілька сотень кілометрів і з застосуванням довгофокусних об'єктивів отримують досить детальні великомасштабні зображення, що покривають території площею близько 100 тис. км². Трьохступенева класифікація для космічних знімків виглядає так: великомасштабні знімки - крупніше 1:1 000 000, средньомасштабні - від 1:1 000 000 до 1:10 000 000, дрібномасштабні - від 1:10 000 000 до 1:100 000 000.

Наведені масштабні підрозділи для трьох основних видів геозображень відображають важливий, хоча, втім, досить очевидний факт: карти за своєю детальністю займають проміжне місце між аеро- і космічними знімками (див. табл. 16.2).

Таблиця 16.2

Масштабні класифікації геоизображений

Геозображення	Великомасштабні	Средньомасштабні	Дрібномасштабні
Аерофотознімки	Крупніше 1:5 000	1:5 000-1:100 000	Дрібніше 1:100 000
Карти	1:100 000 і крупніше	1:200 000- 1:1 000 000	Дрібніше 1:1 000 000
Космічні знімки	Крупніше 1:1 000 000	1:1 000 000- 1:10 000 000	Дрібніше 1:10 000 000

Практика застосування геозображень в науках про Землю свідчить про те, що кожному просторовому рівню дослідження відповідає деякий оптимальний діапазон масштабів карт і знімків. Наприклад, дрібномасштабні геозображення зручні для простежування природної зональності, вивчення великих гірських систем і планетарних тектонічних структур. Средньомасштабні карти і знімки придатні для районування регіонів, аналізу глобальних лінеаментів і кільцевих структур, а по великомасштабних картах і аерофотознімках зручно вивчати будову ландшафтів, мікрорельєф і мікроклімат території, окремі геологічні структури і т.п.

Співвідношення масштабів, охоплення простору і рівня дослідження для основних геозображень показані в табл. 16.3.

На локальному рівні дослідження космічних знімків застосовують нечасто. Аерофотознімки не застосовують на глобальному рівні і вкрай рідко - на континентальному/океанічному рівні.

Вибір геозображень того або іншого масштабу визначається їхньою якістю (кольором, роздільною здатністю, спектральним діапазоном і т.п.) і характером розв'язуваних задач. Аерознімки залучаються тоді, коли ставиться завдання підвищити детальність досліджень, виявити деталі, відсутні на картах і космічних знімках. Тому при дослідженні завжди намагаються взяти знімки більшого масштабу, чим карти.

На рис. 16.1 представлений графік, на якому жирними лініями показані головні співвідношення масштабів і просторового охоплення, а заштрихована эліпсоподібна область - поле масштабів геозображень - окреслює можливі межі коливання у виборі масштабів. Графік відображає ряд закономірностей:

• зв'язок рівня дослідження і масштабів геозображень;

• доцільні (можливі) діапазони коливання масштабів геозображень на різних просторових ієрархічних рівнях;

• зближення масштабів карт з аерокосмічними знімками на різних рівнях;

• оптимальні поєднання геозображень, їхню масштабну сумісність.

Таблиця 16.3