1.5. Взаємодія картографії з геоінформатикою

Сучасна геоінформатика є системою, яка охоплює науку, техніку та виробництво. Тому інтеграція картографії, дистанційного зондування та геоінформатики і представляє структуру “наука-техніка-виробництво”. Геоінформатика як наука має справу з тими ж об’єктами, що і географія, картографія, дистанційне зондування, тобто, з природними, суспільними та природно-суспільними геосистемами, але використовує при цьому свої методи і засоби. Головні з них – комп’ютерне моделювання і тісно зв’язане з ним геоінформаційне моделювання. Картографія і геоінформатика зв’язані між собою дуже тісно і в багатьох відношеннях. Карти і атласи – одне з головних джерел одержання просторової і часової інформації для комп’ютерної обробки. Вся інша інформація, яка використовується в геоінформаційних системах, прив’язується до карт, основою якої є система координат, що прийнята в картографії. Кінцева інформація для користувача, подається в картографічній формі, яка є зручною і звичною.

Повна інтеграція картографії та геоінформатики проходить скрізь на рівні державних служб, інформаційних центрів, наукових та виробничих підприємств та в сфері освіти. Завдяки взаємним контактам, ці галузі відчувають потужний технічний підйом і одержують доступ до величезних інформаційних ресурсів.

Стрімка інтеграція в сучасній картографії та суміжних дисциплінах веде до формування синтетичних наукових напрямів. Одне з них виникло під назвою “геоматика”, що символізує тісну взаємодію геонаук та інформатики. В реальному практичному плані геоматика близька до геоінформатики і співпадає з нею за своїми задачами, технологіями та методами.

Запропоновано різні концептуальні моделі зв’язків картографії, дистанційного зондування та геоінформатики. В одних з них домінує картографія, яка включає в себе геоінформатику (автоматизоване картографування) і дистанційне зондування (як джерело даних для картографування). В інших домінує геоінформатика. Треба розглядати ці дисципліни як самостійні, хоча частково вони можуть перекриватися і тісно взаємодіяти. Інтеграція геодезії, картографії, дистанційного зондування, геоінформатики та суміжних дисциплін проходить на всіх рівнях: концептуальному, організаційному, методичному, технологічному та освітянському. Розвиток нових наукових дисциплін та технологій супроводжується синтезом, виключенням перекриття, що дасть можливість системно об’єднатися.

1.6. Елементи карти

Для створення і повноцінного використання карт необхідно знати їх властивості і особливості. Тому вивчення і розробка карт вимагають аналітичного підходу, розчленування карт на складові елементи, вміння розуміти значення і функції кожного елементу, бачити їх зв’язки між собою. У карті розрізняють її зміст, який передається картографічними знаками (тобто картографічне зображення в його вузькому розумінні), математичну основу, допоміжне обладнання і додаткові дані (рис.1.1).

Рис. 1.1. Схема елементів тематичної карти

Основний елемент карти – картографічне зображення, яке є змістом карти і містить у собі сукупність відомостей (інформацію) про вказані на карті природні і соціально-економічні об'єкти (явища), їх розміщення, властивості, та динаміку.

Комплекс елементів змісту неоднаковий на різних картах. Так, головними елементами змісту тематичних карт можуть бути корисні копалини, ґрунти, тваринний світ тощо. Але один елемент, а саме води (береги морів та озер, мережа річок), бажаний для будь-якої карти: він важливий для прив’язки інших елементів її змісту.

При аналізі картографічного зображення слід розрізняти зміст і форму передачі його за допомогою певної системи картографічних знаків і написів.

Геометричні закони побудови і властивості картографічного зображення визначаються його математичною основою, до елементів якої належать картографічна проекція і пов’язана з нею координатна сітка (або сітки), масштаб і опорна геодезична мережа.

Суть картографічної проекції, що виражає аналітичну залежність між координатами точок поверхні земного еліпсоїда і його зображення на площині, зобов'язує починати роботи зі створення карти з побудови системи координатних ліній плоского зображення відповідних ліній на поверхні еліпсоїда. Опорна геодезична мережа забезпечує перехід від фізичної поверхні Землі до поверхні еліпсоїда і правильне положення географічних елементів карти щодо координатної сітки. Геодезична мережа необхідна в процесі знімань і показана на топографічних картах.

З математичною основою тісно пов’язане і компонування карти, тобто, взаємне розміщення в границях рамки зображеної території, назва карти, легенди, додаткових карт та інших даних.

Карта має і допоміжні службові елементи, що, полегшують читання карти та роботу з нею. В першу чергу це легенда карти, що охоплює зведення використаних картографічних знаків з необхідними до них поясненнями, а також графіки для вимірювань на картах (відстаней, кутів, площ, координат точок, крутизни схилів тощо). У легенді важливі: включення всіх застосованих на карті знаків; ясність і стислість текстів, що пояснюють смислове значення знаків; логічність у групуванні і розміщенні знаків. Правильно побудована легенда розкриває зміст карти та перелік елементів, класифікації і показники, використані для кожного елементу, а також ступінь їх узагальнення. Легенда поміщається на полях карти або на вільних просторах усередині її рамки. Для багатоаркушних карт легенду іноді друкують на окремому аркуші або у вигляді брошури.

До допоміжних елементів належать також назва карти, відомості про виконавців, довідкові дані про час складання карти, використані джерела тощо, а на виданих картах також вихідні дані та назва видавництва, місце та рік видання тощо.

На полях карти або її вільних місцях усередині рамки іноді поміщають додаткові карти і графічні побудови (профілі, діаграми, блок-діаграми і т.п.), таблиці, текстові дані і фото, які пояснюють, доповнюють і збагачують в тому або іншому відношенні картографічне зображення.