15.3. Класифікація геозображень

Для того щоб орієнтуватися у всьому різноманітті геозображень, необхідні їх впорядкувати і погрупувати, що дозволить знайти місце для простих, похідних і комбінованих варіантів. Крім того, важливо, щоб система класифікації залишала можливість для поповнення і розширення її в міру появи нових видів геозображень, що відбувається постійно.

Класифікація геозображень повинна не тільки групувати і містити найбільш повний їх перелік, але, головне, передбачати можливість появи нових видів і типів геозображень з тими або іншими властивостями. В цьому полягає важлива роль будь-якої класифікації і систематизації. Тут багато в чому варто спиратися на досвід картографічних класифікацій, оскільки саме вони розроблені найбільше докладно.

Можливі різні підходи до класифікації геозображень, оскільки вони мають багато загальних властивостей і одночасно істотних розбіжностей. Насамперед, геозображення поділяють за способом їхнього отримання:

• знімання - комплекс натурних інструментальних спостережень і реєстрації (наземних, підземних, водних, підводних, аеро- і космічних) з метою отримання первинних геозображень;

• лабораторне створення - дії в обробці і перетворенню (корекція, узагальнення, монтування і т.п.) первинних знімальних матеріалів для отримання похідних геозображень;

• конструювання - виконання аналітичних, фотомеханічних або комп'ютерних процедур для створення реальних або абстрактних геозображень із заданими властивостями.

Можна поділяти всі геозображення за тематикою або змістом, як це прийнято для карт, але тоді перелік виявляється практично невичерпним, адже карти і знімки відображають всі явища природи і багато соціально-економічних тематик, а знімки в інфрачервоному і радіохвильовому діапазонах здатні передати навіть ті фізичні властивості об'єктів, які не видно або не сприймаються людським оком.

Геозображення можна класифікувати за тривалістю їхнього використання (довгострокові, оперативні, миттєві і т.д.). Космічні знімки розрізняють за технологією отримання, спектральною роздільною здатністю, масштабом, оглядовістю, повторюваністю знімання, а крім того, застосовують багатопараметричну класифікацію за комплексом показників.

Нижче наводиться одна із класифікацій геозображень за двома важливими ознаками: статичності-динамічності і розмірності.

Таблиця 15.1

Класифікація геозображень

Статичні		Динамічні
2-мірні	3-мірні		4-мірні
Плоскі	Об'ємні	Плоскі	Об'ємні
Карти, знімки, плани, фотокарти, електронні карти, синтезовані зображення	Анагліфи, блок-діаграми, рельєфні моделі, голограми	Кінофільми, анімації, слайди-фільми, ЕОМ-фільми, багаточасові знімки, метахронні блок-діаграми, кіноатласи	Стереофільми, стереоанімації, кіно-голограми, динамічні блок-діаграми, динамічні голограми, віртуальні зображення

Існує ще одна класифікація, що поділяє геозображення на типи: аналітичний, комплексний і синтетичний, включаючи і комбіновані варіанти - аналітико-синтетичні і комплексно-синтетичні.

Аналітичні геозображення вибірково характеризують будь-яке явище або процес, окремі їхні властивості поза зв'язком з іншими явищами або властивостями. Такими є, наприклад, аналітичні карти, що відрізняються високою вибірковістю, і знімки, отримані у вузьких зональних діапазонах, хоча ступінь аналітичності (вибірковості) знімків істотно інша.

Комплексні геозображення поєднують зображення декількох елементів або явищ близької тематики. Одночасне зображення двох, а іншим разом трьох-чотирьох показників дозволяє читачеві самому їх зіставити і оцінити закономірності розміщення одного явища щодо іншого. Прикладом можуть бути електронні навігаційні карти: на них поєднують батиметричне зображення, дані навігаційної ситуації і поточної радіолокації.

Синтетичні геозображення відображають складні явища разом з їхніми властивостями і взаємозв'язками як єдине ціле. Вони не містять поелементних характеристик, але дають уявлення про геосистеми в цілому. Є певна досить значна аналогія між синтетичними картами і синтезованими знімками, коли два, три або більше негативи однієї і тієї ж місцевості, кожний з яких отриманий в досить вузькій зоні спектра, інтегруються з метою отримання синтезованого кольорового зображення. Підбираючи світлофільтри і комбінуючи вихідні негативи, дослідник втручається в процес синтезу, міняє відтінки, підвищує «вагу» будь-якої складової, домагаючись чіткого виділення об'єктів, що цікавлять, скажімо, змішаних лісів, зволожених ландшафтів або забудованих територій. Існують ще і комбіновані аналітико-синтетичні і комплексно-синтетичні зображення. Всі фотокарти, космофотокарти, космофотогеологічні та інші геозображення, що поєднують фотографічне зображення місцевості зі знаковими позначеннями окремих її елементів, можна розглядати як комплексні або комплексно-синтетичні моделі.

Поява все нових і нових видів і типів геозображень, їх майже безмежна кількість дозволяє в кожному конкретному випадку вибирати оптимальні поєднання так, щоб властивості різних просторово-часових моделей доповнювали один одного. Множинність геозображень забезпечує всебічне вивчення складних багатомірних геосистем, виявлення їхньої структури, ієрархії, динаміки.