14.6. Перспективи взаємодії

Геоінформація становить велику частину інформації, життєво необхідної сучасному суспільству. Економіка, культура, наука і освіта, засоби масової інформації, екологічна ситуація, внутрішня, зовнішня політика і оборона, а в остаточному підсумку - роль країни у світовому співтоваристві багато в чому залежать від якості і доступності геоінформації. Тому розробка засобів і методів передачі геоінформації є одним із пріоритетних наукових напрямків.

Поєднання картографії, ГІС-технологій і телекомунікаційних мереж закономірно веде до формування особливого наукового напрямку - геотелекоммунікації як дисципліни, що вивчає обіг геоінформації в комп'ютерних мережах. При цьому взаємодія відбувається за двома основними напрямками:

• використання телекомунікаційних мереж (Інтернету та ін.) як засобу поширення картографічної інформації;

• розвиток телекомунікаційного картографування як особливого напрямку картографії, що базується на ГІС та Інтернет-технології.

Розвиток першого напрямку передбачає рішення технічних і організаційних проблем, і насамперед підвищення прохідної здатності і розширення каналів зв'язку, вдосконалення засобів навігації в мережах і спрощення інтерфейсу. Для другого напрямку необхідна розробка теорії картографічного моделювання в комп'ютерних мережах, засобів і мови подання геоінформації, нових методів просторово-часового аналізу, способів візуалізації. Таким чином, у першому випадку увага акцентується на технічних і технологічних аспектах, а в другому - на проблемах методологічного характеру.

Тема 15. Геозображення

15.1. Поняття і визначення

15.2. Види геозображеннь

15.3. Класифікація геозображень

15.4. Система геозображень

15.5. Графічні образи

15.6. Розпізнавання графічних образів

15.1. Поняття і визначення

Прогрес геоінформаційного картографування, дистанційного зондування і засобів телекомунікації привів до того, що карти традиційного типу перестали бути єдиним засобом пізнання навколишнього світу. Знімання в будь-яких масштабах і діапазонах, з різним просторовим охопленням проводяться на землі і під землею, на поверхні океанів і під водою, з повітря і з космосу.

Все різноманіття карт, знімків та інших подібних моделей можна назвати загальним терміном - «геозображення». Визначення його таке: геозображення – це будь-яка просторово-часова, масштабна, генералізована модель земних (планетних) об'єктів або процесів, представлена в графічній образній формі. В цьому формулюванні відзначені основні властивості, притаманні всім геозображенням (масштаб, генералізованість, наявність графічних образів), і зазначена їхня специфіка - це зображення Землі і планет.

Геозображення відображають надра Землі та її поверхню, океани та атмосферу, соціально-економічну сферу і області їхньої взаємодії.

15.2. Види геозображеннь

Геозображення поділяють на три класи:

• плоскі, або двовимірні - карти, плани, анаморфози, фотознімки, фотоплани, телевізійні, сканерні, радіолокаційні та інші дистанційні зображення;

• об'ємні, або тривимірні - анагліфи, рельєфні і фізіографічні карти, стереоскопічні, блокові, голографічні моделі;

• динамічні три- і чотиривимірні - анімації, картографічні і стереокартографічні фільми, кіноатласи, віртуальні зображення і т.п.

Основні види карт, аеро- і космічні знімки давно ввійшли в практику. Одні з них з'явилися порівняно недавно, а деякі перебувають ще в стадії експериментальної розробки, як, наприклад, голографічні геозображення. Нові комп'ютерні технології постійно породжують нові геозображення, які найкраще задовольняють вимогам наукових і практичних досліджень, що постійно ускладнюються.

В межах кожного виду є десятки різновидів: карти різної тематики, знімки в різних діапазонах, блок-діаграми в будь-яких проекціях і ракурсах. Але крім того, існує ще безліч комбінованих геозображень, які поєднують в собі властивості різних моделей. Наприклад, комбінації карт і знімків: фотокарти, ортофотокарти, космокарти. Як правило, це поліграфічні відбитки з аеро- або космічних фотопланів, у які вдруковані координатні сітки і рамка, картографічні позначення і написи. Широко відомі топографічні і тематичні фотокарти: космотектонічні, космофотогеоботанічні і т.д. Вони зручні для проектно-дослідницьких робіт, геологічної розвідки, сільськогосподарського освоєння земель і т.д. Застосовують і спрощені монтажі космічних знімків з нанесеною на них координатною сіткою, так називані «іконокарти», які оперативно складаються у великих масштабах на маловивчені території.

До комбінованих зображень належать і фототелевізійні знімки, які мають переваги чітких і малоспотворених фотографій поєднуються з оперативністю телевізійного способу їхньою передачею на Землю. Є багато прикладів поєднання і синтезу телевізійних і сканерних, сканерних і радіолокаційних зображень. До комбінованих тривимірних геозображень можна віднести дисплейні стереомоделі і анагліфи. Дивлячись на них через спеціальні окуляри створюється повна ілюзія об'ємного зображення. Розроблено методи побудови цифрових голограм, в тому числі і метахронні. Віртуальне зображення, що поєднує тривимірну модель рельєфу, фотозображення ландшафту і комп'ютерну анімацію, - один з найбільш яскравих прикладів багатомірного комбінованого геозображення.

Такі складні комбіновані моделі, що поєднують в собі різні властивості, можна назвати гіпергеозображеннями (або для стислості - гіперзображеннями).

В різних комбінаціях вони синтезують геометричні, динамічні, стереоскопічні властивості. Крім віртуальних моделей, до них можна віднести і статичні «пейзажні карти» - особливі тривимірні зображення, у яких реалістична наочність художніх пейзажів поєднується з точністю блок-діаграм, і кольорокодовані космофотокарти, що охоплюють всю планету або великі її регіони, і багато інших. Гіперзображення - це майже завжди програмно-керовані моделі, конструюючи які можна задавати ті або інші властивості і змінювати їх по мірі необхідності.