14.2. Пошук і обмін інформацією

Перші досліди використання комп'ютерних мереж швидко привели до висновку, що достаток карт і інших зображень, які є в них, - це не тільки добро, але і велика проблема для користувача. Інформація захлинає її, у ній важко орієнтуватися і знайти те, що потрібно, графічні документи надлишкові і не завжди впорядковані. Тому найважливішою проблемою відразу стала розробка способів організації інформаційних масивів і створення «навігаторів» - програмних засобів, що дозволяють орієнтуватися і пересуватися в електронній мережі за логічно зв'язаними шляхами у пошуках необхідної інформації.

«Всесвітня павутина» - точний переклад англійського словосполучення World Wide Web (WWW, 3W або Web - (Веб)) - назва системи, що забезпечує пошук і обмін інформацією в комп'ютерних мережах. Вона була створена в 1989 р. для спрощення комп'ютерного обміну науковими даними і незабаром широко поширилася в Інтернеті. З 1993 р. Веб стала основним засобом мережевого комп’ютингу, в тому числі пошуку і передачі зображень.

Насправді Веб - не тільки система, але і спосіб одержання та доставки необхідної інформації, протокол пошуку і передачі даних. Вона базується на мові НТМL (Нуреr Tехt Мarkup Language - мова гіпертекстової розмітки), що дозволяє зручно кодувати текстові файли. Завдяки цьому будь-який елемент одного документа можна зв'язати з іншими документами, що забезпечує досить просте пересування («навігацію») в системі логічних зв'язків Інтернету. Іншими словами, за допомогою Веб погоджують коди і адреси постачальників і користувачів послугами електронних мереж. Завдяки цьому НТМL використовується не тільки в Інтернеті, але і в інших мережах, і на компакт-дисках (СD-RОМ).

Крім гіпертекстової мови НТМL, Веб використовує ще і протокол обміну гіпертекстами - НТТР (Нуреr Техt Тransfer Protocol) і загальний інтерфейс. Таким чином, Веб є загальнодоступною системою, придатною для будь-яких комп'ютерних систем і не залежної від програмного забезпечення.

Робота з Веб нагадує роботу з енциклопедією, в текстах є система перехресних посилань на ті бо інші виділені слова. Це дозволяє відшукати додаткові відомості в іншому місці; досить лише натиснути клавішу, щоб перейти від виділеного слова до іншого документа. Все це забезпечує зручність і швидкість пошуку потрібної інформації. Мова НТМL швидко розвивається, в неї інкорпоруються інші мовні засоби, з'являються нові версії.

14.3. Карти і атласи в комп’ютерних мережах

Всі карти, атласи, аеро- і космічні знімки, які є в Інтернеті, поділяються на чотири групи:

• статичні зображення - карти, атласи, знімки, отримані шляхом цифрування і сканування або надійшли в цифровому форматі;

• інтерактивні зображення, які складаються і оновлюються за запитами користувачів;

• картографічні анімації, фільми, мультимедійні продукти, віртуальні моделі;

• карти, атласи, знімки в ГІС.

Розміщення карт і атласів в Інтернеті виявилася більш простим і дешевшим ніж їхнє поліграфічне видання. Воно до того ж не вимагає додаткових витрат на розповсюдження продукції (перевезення, продаж та ін.). В цьому одна з причин перетворення Інтернету у важливий канал картографічної комунікації, навіть незважаючи на те, що перетворення в цифрову форму і наступне відтворення карт знижує їхню якість.

Кількість карт і атласів, що існують в Інтернеті, налічують сотні тисяч. Одна тільки Міжнародна служба погоди регулярно посилає в Інтернет метеорологічні фотокарти різних районів планети, кожних 15 хвилин, оновлюючи їх за космічним даними. Існує ціла телекомунікаційна індустрія створення карт погоди. Ряд серверів містять тематичні карти населення, транспорту, клімату, рослинності, ландшафтів та ін. Для виклику їх на екран досить вказати тематику карти і назва регіону, що цікавить користувача.

Найбільшим попитом в Інтернеті користуються наступні групи карт:

• оглядові довідкові карти;

• карти погоди, небезпечних атмосферних явищ (ураганів, циклонів), повеней і т.п.;

• карти стану навколишнього середовища і природних катастроф;

• карти транспорту, навігаційні, умов проїзду по дорогах;

• карти туристичні, відпочинку, подорожей;

• карти поточних політичних подій, «гарячих» точок планети та ін.;

• навчальні карти і атласи.

Особливий інтерес представляє публікація в електронних мережах національних атласів. Це забезпечує оперативне і, головне, економічне відновлення карт в міру надходження нової інформації, наприклад від державної статистичної або земельної служби. Цим здійснюється постійне «чергування» в атласі або своєрідний моніторинг. Формуються національні атласні інформаційні системи, які можуть використовувати установи і приватні особи. Такі системи створені в багатьох країнах світу. Прикладом може бути Національний Атлас Канади, розміщений в Інтернеті за адресою: http://www.atlas.gc.ca.

Слід зазначити, що растрові і векторні картографічні зображення утворять величезні масиви цифрової інформації, на їхню передачу затрачається дуже багато часу. Прийомні канали пересічного користувача не завжди відповідають великій кількості інформаційних ресурсів, які є в Інтернеті. Для спрощення процесу відновлення картографічної інформації створюють так називані гібридні атласи, коли фундаментальні базові карти зберігають в Інтернеті постійно, а зображення, які швидко змінюються оперативно перескладаються. Наприклад, в атласі періодично актуалізуються соціально-економічні карти і метадані, які описують нову інформацію.

В Інтернет попадають не тільки національні атласи. На картографічних серверах розміщають довідкові регіональні, міські, туристичні, навчальні електронні атласи і ін. Є атласи, користуючись якими читач може самостійно вибирати масштаби і способи картографічного зображення, створювати за тим самими даними кілька варіантів карт. Кількість атласів різного типу і призначення, розміщених в Інтернеті, важко підрахувати.