13.8. Електронні атласи

Створення капітальних атласів розтягується, як відомо, на довгий термін, і основною проблемою стає їхнє старіння, нерідко ще в процесі підготовки. Електронні атласи - це вдала альтернатива паперовим. Вони дозволяють значно скоротити терміни складання, використати як носії компакт-диски, застосувати анімації і мультимедійні засоби. Такі атласи містять карти високої якості, мають хороший інтерфейс і як правило оснащені хорошими довідково-пошуковими системами.

Існує кілька типів електронних атласів:

• атласи тільки для візуального перегляду, так звані вьюерні атласи;

• «інтерактивні атласи», в яких передбачена можливість змінювати оформлення, способи зображення і навіть класифікацію явищ, які картографуються, збільшувати і зменшувати (масштабувати) зображення, одержувати паперові копії карт;

• «аналітичні атласи», які дозволяють комбінувати і зіставляти карти, проводити їхній кількісний аналіз і оцінку, виконувати оверлей, просторові кореляції, - власне кажучи, це ГІС-атласи;

• атласи, розміщені в комп'ютерних телекомунікаційних мережах, наприклад Інтернет-атласи. У їхній структурі крім карт та інтерактивних засобів обов'язково присутні ще і засоби пошуку додаткової інформації та карт у мережі.

Карти комплексних електронних атласів містять різні види інформаційних шарів:

• багатофункціональні базові шари, які використовуються для багатьох карт;

• аналітичні і синтетичні шари по конкретній тематиці;

• оперативно оновлювані тематичні шари.

Всі вони можуть входити в зміст різних карт атласу, наприклад базовий шар «геологічна будова» можна використати не тільки для властиво геологічної карти, але з тією або іншою генералізацією - для карт корисних копалин, гідрогеологічної, інженерно-геологічної, геоекологічної та ін. Комбінування шарів істотно спрощує трудомісткі процеси складання і взаємного узгодження карт.

В більшості країн створені національні електронні атласи. Як правило вони базуються на багатотомних паперових атласах, наприклад атлас Швеції включає 17 томів, Нідерландів - 20 томів, Фінляндії - 25 випусків, Іспанії - 40 випусків. Однак електронні атласи не завжди повторюють свої паперові прототипи саме в міру поточного відновлення карт, появи нових тематик і навіть часткової зміни структури.

Тема 14. Картографія і телекомунікація

14.1. Телекомунікаційні мережі

14.2. Пошук і обмін інформацією

14.3. Карти і атласи в комп’ютерних мережах

14.4. Картографування в інтернеті

14.5. Інтернет-ГІС

14.6. Перспективи взаємодії

14.1. Телекомунікаційні мережі

В 90-і роки XX ст. науково-технічний прогрес, що стрімко розвивається, привів до появи нових засобів комунікації - глобальних комп'ютерних мереж, за якими з високою швидкістю рухаються потоки цифрової інформації, у тому числі картографічної.

Сама розгалужена і потужна комп'ютерна мережа Інтернет (Internet) в короткий термін стала ефективним засобом передачі інформації. Початок її розробки почався в 50-ті роки XX ст., коли США створили мережу ARPANET - прообраз Інтернету - для оповіщення про можливу ядерну атаку. Незабаром ця мережа була поставлена на службу науковому співтовариству і комерційним фірмам. А вже до початку 90-х років Інтернет перетворився в «інформаційну супермагістраль», яка містила в собі близько 5 тис. мереж і понад 700 тис. комп'ютерів в 40 країнах.

Розвитку мережі сприяла розробка протоколу ТСР/IР (Transmission Control Protocol Internet Protocol) - особливі системи погоджених правил і способів обміну файлами в комп'ютерах. Всі комп'ютери, що входять у мережу, рівноправні, що забезпечує особливу стійкість системи і можливість практично необмеженого її розширення.

В даний час мережа Інтернет - основний канал міжнародного спілкування, універсальний засіб передачі комерційної, наукової і навчальної інформації.

Важлива особливість комп'ютерної мережі Інтернет полягає в тому, що вона є, з одного боку, високошвидкісним і ефективним транспортним середовищем, а з іншого боку - сукупністю розподілених інформаційних ресурсів. З її допомогою реалізуються послуги електронної пошти, доступ до віддалених баз даних, різних наукових документів, у тому числі до карт і знімків, електронниих каталогів і бібліотек.

Фахівці в області наук про Землю і суспільство, картографи і геоінформатики, чи окремі дослідники або організації, мають можливість, користуючись Інтернетом, реалізувати такі можливості:

• налагодити оперативну передачу повідомлень і зображень;

• одержати доступ до глобальних геоінформаційних ресурсів;

• ввести масиви власних даних у міжнародний оборот, зацікавлюючи ними потенційних партнерів і клієнтів.

Суспільний попит на засоби швидкого поширення географічної інформації, карт, даних дистанційного зондування дуже високий. Використання комп'ютерів у мережах телекомунікації (з'явився особливий термін - мережевий комп’ютинг) називають іноді п'ятою інформаційною революцією, маючи на увазі, що перші чотири минулі пов'язані з винаходом друкованого верстата, телефону, радіозв'язку і персональних комп'ютерів. Комунікація перестала залежати від відстаней, просторова інформація циркулює в мережах практично в режимі реального часу. Це помітно змінило стиль керування, характер наукової і виробничої картографічної діяльності.

Відбулася органічне з’єднання ГІС, геоінформаційного картографування і мереж телекомунікації, розвиток однієї технології спричинив нові розробки і рішення в іншій. Сформувався глобальний геоінформаційний простір, тобто середовище, в якому функціонують цифрова геоінформація і зображення різних видів і призначення.

Глобальна комп'ютерна мережа невпинно розширюється. Розширення йде стихійно і необмежено, і це створює труднощі при орієнтуванні в мережі, відшуканні в ній необхідних відомостей.

Крім глобальної існують ще інші мережі: регіональні (наприклад, геонаукові мережі для країн Європи), локальні, спеціалізовані, відомчі, або корпоративні мережі (земельні, навчальні, академічні і т.п.).