
- •Мета і завдання навчальної дисципліни
- •1. Програма навчальноїдисципліни “картознавство
- •1.1. Тематичний план та розподіл навчального часу
- •1.2. Програмний матеріал блоків змістових модулів змістовий модуль 1
- •Змістовий модуль 2
- •2. Методичні рекомендації до вивчення окремих модулів та тем дисципліни
- •2.1. Змістовий модуль 1
- •1.2. Визначення картографії та її структура
- •1.3.Основні властивості та визначення географічних карт як просторових моделей
- •1.4.Зв’язок картографії з іншими науками
- •1.5. Взаємодія картографії з геоінформатикою
- •1.6. Елементи карти
- •1.7. Короткий нарис історії картографії
- •Розвиток інструментарію для вимірювань та знімань на місцевості
- •Тема 2. Математична основа карт
- •2.2.Класифікація проекцій за видом меридіанів та паралелей нормальної сітки
- •2.3.Спотворення в картографічних проекціях та їх розподіл . Визначення розмірів спотворень на картах
- •2.4. Загальновідомі проекції для карт світу, півкуль, материків та України. Проекції топографічних карт
- •2.5. Координатні сітки
- •Тема 3. Картографічні знаки та способи картографічного зображення
- •3.2. Способи картографічного зображення
- •3.3. Шкали умовних знаків
- •3.4.Сумісне застосування різних способів зображення та їх видозміни. Системи та стандартизація знаків
- •Тема 4. Зображення рельєфу
- •4.2. Перспективні зображення
- •4.3. Способи штрихів
- •4.4. Горизонталі
- •4.5. Гіпсометричні шкали
- •4.6. Умовні позначки рельєфу
- •4.7. Світлотіньова пластика
- •4.8. Освітлені горизонталі
- •4.9. Блок-діаграми
- •4.10. Висотні відмітки
- •4.11. Цифрові моделі рельєфу
- •Тема 5. Написи на географічних картах
- •5.2. Картографічна топоніміка
- •5.3. Форми передачі іншомовних назв.
- •Форма передачі географічних найменувань
- •5.4. Нормалізація географічних назв
- •5.5. Каталоги географічних назв
- •5.6. Картографічні шрифти
- •5.7. Розміщення написів на картах
- •5.8. Покажчики географічних назв
- •Тема 6. Картографічна генералізація
- •6.2. Види генералізації
- •6.3. Геометрична точність і змістовна подоба
- •6.4. Географічні принципи генералізації
- •6.5. Генералізація об’єктів різної локалізації
- •Тема 7. Типи географічних карт
- •7.2. Комплексні карти
- •7.3. Синтетичні карти
- •7.4. Карти динаміки та взаємозв’язків
- •7.5. Функціональні типи карт
- •7.6. Карти різного призначення
- •7.7. Системи карт
- •Тема 8. Географічні атласи
- •8.2. Джерела атласної картографії
- •8.3. Види атласів
- •8.4. Національні атласи
- •8.5. Атласи як моделі геосистем
- •8.6. Внутрішня єдність атласів
- •2.2. Змістовий модуль 2
- •Тема 9. Джерела для створення карт та атласів
- •9.2. Астрономо-геодезичні дані
- •9.3. Картографічні джерела
- •9.4. Дані дистанційного зондування
- •9.5. Натурні спостереження та вимірювання
- •9.6. Гідрометеорологічні спостереження
- •9.7. Економіко-статистичні дані
- •9.8. Текстові джерела
- •9.9. Аналіз та оцінка карт як джерел
- •9.10. Оцінка атласів
- •Тема 10. Дослідження за картами
- •10.2. Вивчення структури
- •10.3. Вивчення взаємозв’язків
- •10.4. Вивчення динаміки
- •1:50 000 (1943). Карти приведені до одного масштабу.
- •10.5. Картографічні прогнози
- •10.6. Надійність досліджень по картах
- •Тема 11. Проектування, складання та видання карт
- •11.2. Програма карти
- •11.3. Складання карт
- •11.4. Авторство в картографії
- •11.5. Аерокосмічні методи створення карт
- •11.6. Видання карт
- •Тема 12. Методи використання карт
- •11.2. Картографічний метод дослідження
- •12.3. Система прийомів аналізу карт
- •12.4. Опис за картами
- •12.5. Графічні прийоми
- •12.6. Графоаналітичні прийоми
- •Розділи і об'єкти тематичної морфометрії
- •12.7. Прийоми математико-картографічного моделювання
- •Тема 13. Картографія і геоінформатика
- •Територіальні рівні гіс
- •13.2. Підсистеми гіс
- •13.3. Геоінформатика – наука, технології, виробництво
- •13.4. Геоінформаційне картографування
- •13.5. Оперативне картографування
- •13.6. Картографічні анімації
- •13.7. Віртуальне картографування
- •13.8. Електронні атласи
- •Тема 14. Картографія і телекомунікація
- •14.2. Пошук і обмін інформацією
- •14.3. Карти і атласи в комп’ютерних мережах
- •14.4. Картографування в Інтернеті
- •14.5. Інтернет-гіс
- •14.6. Перспективи взаємодії
- •Тема 15. Геозображення
- •15.1. Поняття і визначення
- •15.2. Види геозображеннь
- •15.3. Класифікація геозображень
- •Класифікація геозображень
- •15.4. Система геозображень
- •15.5. Графічні образи
- •15.6. Розпізнавання графічних образів
- •Тема 16. Геоіконіка
- •16.2. Масштаби простору
- •Масштаби карт планет земної групи
- •Масштабні класифікації геоизображений
- •Масштаби карт, аеро- і космічних знімків і основні просторові рівні дослідження
- •16.3. Тимчасові діапазони геозображень
- •16.4. Генералізація геозображень
- •Генералізація геозображень
- •16.5. Геоіконометрія
- •3. Практичні заняття, їх мета та зміст
- •3.1. Змістовий модуль 1
- •3.2. Змістовий модуль 2
- •4. Контрольні запитання
- •Порядок оцінювання знань студентів
- •Рекомендована література
- •Картознавство Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення
13.7. Віртуальне картографування
Подальший розвиток геоінформаційних технологій призвів до створення зображень, що поєднують властивості карти, перспективного знімка, блок-діаграми і комп'ютерної анімації. Такі зображення одержали назву віртуальних (від лат. virtualis - можливий, потенційний). Цей термін має кілька змістових відтінків: можливий, потенційний, не існуючий, але здатний виникнути за певних умов, тимчасовий або нетривало існуючий, а головне - не реальний, але такий самий, як реальний, неможливо відрізнити від реального. У машинній графіці візуалізація віртуальної реальності передбачає, насамперед, застосування ефектів тривимірності і анімації. Саме вони створюють ілюзію присутності в реальному просторі і можливості інтерактивної взаємодії з ним.
В картографії віртуальні моделі розуміються як зображення реальних або уявних об'єктів, які сформовані і існують в програмно-керованому середовищі. Як будь-яке картографічне зображення, вони мають проекцію, масштаб і мають здатність до генералізації. Сама ж віртуальна реальність - це інтерактивна технологія, що дозволяє відтворювати реальні і (або) уявні об'єкти, їхні зв'язки і відносини в програмно-керованому середовищі.
Вважається, що відмова від умовних знаків, прагнення додати віртуальним зображенням «натуральність», об'ємність, природне забарвлення і освітлення створює ілюзію реального існування об'єкта. Цим прискорюється процес комунікації, і підвищується ефективність передачі просторової інформації.
Технології створення віртуальних зображень різноманітні. Як правило, спочатку за топографічними картами, аэро- або космічними знімками створюється цифрова модель, потім - тривимірне зображення місцевості. Його зафарбовують у кольори гіпсометричної шкали або поєднують із фотозображенням ландшафту і далі використають як реальну модель.
Одна з найпоширеніших віртуальних операцій - «обліт» отриманого зображення. Спеціальні програмні модулі забезпечують керування польотом: рух за обраним напрямком, повороти, розвороти, зміна швидкості, показ перспективи. За допомогою клавіатури і маніпулятора можна виконувати політ на заданій висоті, з встановленою швидкістю, над точками із заздалегідь обраними координатами. Крім того, передбачені можливості вибору стану неба (хмарності), туману, умов освітлення місцевості, висоти Сонця, часу дня, ефектів дощу або снігопаду і т.п. Модулі редагування дозволяють додатково наносити новий тематичний зміст, міняти текстуру місцевості, використати кольорові сітки, розміщати написи, вибираючи розмір і кольори шрифтів, додавати тексти і навіть звуки.
Великомасштабні тематичні віртуальні зображення дають досить детальне представлення про рельєф і ландшафт, геологічну будову, водних об'єктів, рослинний покров, міста, шляхи сполучення і т.п. Можливість інтеграції різної тематичної інформації в єдиній моделі - одне з основних переваг віртуального зображення. Пролітаючи і «зависаючи» над горами, можна детально розглянути терасованість їхніх схилів, провести морфометричні виміри, визначити характер ерозійних і зсувних процесів, а рухаючись над міськими територіями, - оцінити особливості забудови і розподілу зелених масивів, спроектувати розміщення нових будинків і транспортних магістралей.
При віртуальному моделюванні часто використають багаторівневу апроксимацію. За однією і тою ж цифровою моделлю рельєфу, ландшафту або рослинного покриву виконують кілька апроксимацій з різними рівнями детальності. Це дозволяє не обмежуватися збільшенням або зменшенням масштабу, а переходити при необхідності на інший рівень детальності. Так виникає своєрідна мультирівнева генералізація.
Найбільше застосування віртуальні зображення мають при розв’язку таких практичних завдань, як моніторинг районів природного ризику, будівництво будинків і автострад, прокладання трубопроводів, оцінка забруднення середовища і поширення шумів від аеропортів і т.п. Можливе використання аналогічних технологій у наукових і навчальних цілях, наприклад для створення средньо- і дрібномасштабних віртуальних зображень, у тому числі глобусів. На глобусах зображують, скажемо, природну зональність земної кулі, хід кліматичних процесів, сезонні зміни рослинного покриву і ландшафту, міграцію населення, рух транспортних потоків і т.д. Тематики віртуальних тематичних карт настільки ж різноманітні, як і у традиційному картографуванні.