13.3. Геоінформатика – наука, технології, виробництво

Геоінформатика існує в трьох вимірах як наука, техніка і виробництво, і це досить типова ситуація в умовах науково-технічного прогресу, що зближає науку і виробництво. Ця триєдиність є одним з факторів, що зближують картографію і геоінформатику.

Геоінформатика як наукова дисципліна вивчає природні і соціально-економічні геосистеми за допомогою комп'ютерного моделювання на основі баз даних і баз знань.

Разом з картографією і іншими науками про Землю геоінформатика досліджує процеси і явища, що відбуваються в геосистемах, але користується для цього своїми засобами і методами. Основними з них є комп'ютерне моделювання і геоінформаційне картографування.

Основні цілі геоінформатики як науки - це управління геосистемами в широкому розумінні, включаючи їхню інвентаризацію, оцінку, прогнозування, оптимізацію і т.п. Для картографії особливо важливий закладений в геоінформатику комплексний підхід до досліджуваних явищ і її проблемна орієнтація. В структурі геоінформатики розрізняють такі розділи, як теорія геосистемного моделювання, методи просторового аналізу і прикладна геоінформатика.

Геоінформатика - це технологія збору, зберігання, перетворення, відображення і поширення просторово-координованих даних. ГІС-технології забезпечують аналіз геоінформації і прийняття рішень.

Нарешті, геоінформатика як виробництво (геоінформаційна індустрія) - це виготовлення апаратури, створення комерційних програмних продуктів і ГІС-оболонок, баз даних, систем керування, комп'ютерних систем. До цієї сфери належать формування ГІС-інфраструктури і організація маркетингу.

Картографія і геоінформатика взаємодіють за багатьма напрямкам. Вони об'єднані організаційно, оскільки державні картографічні служби і приватні фірми займаються одночасно і геоінформаційною діяльністю. Сформувався особливий напрямок вищої геоінформаційної картографічної освіти.

Єдність двох галузей науки і техніки визначається наступними факторами:

• загальногеографічні і тематичні карти - головне джерело просторової інформації про природу, господарство, соціальну сферу, екологічну обстановку;

• системи координат і розграфка, прийняті в картографії, є основою для географічної локалізації всіх даних у ГІС;

• карти - основний засіб інтерпретації і організації даних дистанційного зондування та будь-якої іншої інформації, яка надходить, обробляється і зберігається у ГІС;

• геоінформаційні технології, які використовуються для вивчення просторово-часової структури, зв'язків і динаміки геосистем, в основному базуються на методах картографічного аналізу і математико-картографічного моделювання;

• картографічні зображення - найдоцільніша форма подання геоінформації споживачам, а складання карт - одна з основних функцій ГІС.

Існують різні точки зору на взаємини картографії, геоінформатики і тісно пов’язаного з ними дистанційного зондування. Вони відображені в чотирьох моделях:

• лінійна модель (дистанційне зондування - ГІС - картографія);

• домінування картографії;

• домінування геоінформаційних систем;

• модель потрійної взаємодії.

Лінійна модель базується на уявленні про те, що початком усього є дистанційне зондування, на нього опираються геоінформатика і ГІС, а далі відбувається вихід на картографію.

Інша схема називається моделлю домінування картографії. Відповідно до неї дистанційне зондування і ГІС з'являються як підсистеми, що входять у систему картографії.

Модель домінування ГІС, навпаки, представляє картографію і дистанційне зондування як підсистеми, що входять у геоінформатику і ГІС.

Найбільш реальною вважається модель потрійної взаємодії, у якій жодна зі сфер не є домінуючою. Вони перекриваються і тісно взаємодіють між собою в процесі отримання, обробки і аналізу просторової інформації.