11.2. Картографічний метод дослідження

Картографічний метод дослідження - це метод використання карт для пізнання зображених на них явищ.

За суттю цей метод є основним змістом розділу про використання карт. Метод має на увазі вивчення за картами структури, взаємозв'язків, динаміки і еволюції явищ у часі і просторі, прогноз їхнього розвитку, одержання всіляких якісних і кількісних характеристик і т.п.

Додатки картографічного методу дослідження в науці і практиці досить різноманітні. Він є одним з основних засобів пізнання у всіх науках про Землю і планети та суміжних з ними соціально-економічних наук. Картографічний метод є засобом для прийняття практичних рішень, пов'язаних із плануванням і освоєнням територій, розміщенням населення, охороною навколишнього середовища і багатьма іншими господарськими проблемами.

Використання карт тісно пов'язане з їхнім складанням. Джерелом вихідної інформації є навколишня дійсність. При картографуванні вибіркові спостереження перетворюють у карти і створюють моделі цієї дійсності. У ході картографічного моделювання відбувається складна наукова обробка даних, пов'язана з абстрагуванням, аналізом і синтезом. Все це, як відомо, визначається цілями і призначенням карти, на процес моделювання впливають рівень знань, ступінь вивченості об'єкта, науково-методичні принципи картографування, логіка класифікацій, рівень генералізації зображення, застосовувана система умовних позначень і багато інших факторів.

У процесі наступного використання карт відбуваються нові перетворення інформації, які також залежать від поставлених цілей, кваліфікації і досвіду дослідника, застосовуваних технічних засобів, алгоритмів та програм і т.п. При цьому, однак, будь-яка ланка дослідження, починаючи з вихідної гіпотези і закінчуючи вимірювальними інструментами, вносить похибку в результат. Тому отримані дані і висновки необхідно завжди співставляти з реальною дійсністю, інтерпретувати його і при необхідності вносити корективи.

Таким чином, у системі «створення - використання карт» існують два тісно пов’язаних між собою методи:

• картографування, або картографічний метод відображення, метою якого є перехід від реальної дійсності до карти (моделі).

• картографічний метод дослідження, при якому використовуються готові карти (моделі) для пізнання дійсності.

Ці методи перекриваються і мають багато зворотних зв'язків. Так, умови використання карт визначають вимоги до умов їхнього створення. У процесі дослідження одержують нові похідні карти, які потім знову досліджуються. Наприклад, гіпсометрична карта перетвориться в карту кутів нахилу, а вона, в свою чергу, у карту інтенсивності змиву з поверхні і т.д. При інтерактивному комп'ютерному створенні карт, особливо при застосуванні геоінформаційних технологій, обидва методи настільки тісно переплітаються, що часто важко розрізнити, де закінчується складання і починається використання та перетворення карти. Багато карт, за якими робиться оцінка та прогноз, створюють в результаті трансформування і синтезу декількох аналітичних карт. У цьому випадку вихідні карти є не просто джерелами для складання, вони стають матеріалами для дослідження і синтезу.

Однак для некартографів ці два методи чітко відрізняються. Наприклад, ґрунтознавець може користуватися у своїх дослідженнях геоморфологічною або геоботанічною картою, не зачіпаючи процедур її складання, а геоморфолог - топографічною картою, хоча він не брав участі в зйомці місцевості, і т.п.