11.4. Авторство в картографії

Колективний характер роботи над картографічним твором висуває питання про авторство в картографії в його змістовному і юридичному аспектах.

Автором будь-якої оригінальної карти вважається картограф або фахівець із теми, що творчо розробив її зміст. У створенні складних карт, серій карт і атласів звичайно бере участь не один автор, а авторський колектив, куди входять і картографи, і фахівці з теми.

В процесі створення картографічних творів особливо велика і відповідальна роль редактора. Він формує авторські колективи, керує підготовкою програми, розподіляє роботу, стежить за їхнім проходженням і повністю контролює процеси складання і коректури. Одним словом, редактор здійснює проектування карти, організацію всіх складальних робіт, а потім контролює підготовку до видання і видання карти. Тому практично авторство картографічного твору належить не тільки безпосередньо авторові, але і картографу-редактору.

11.5. Аерокосмічні методи створення карт

Головні перевага аерознімків, космічних знімків і цифрових даних, які отримані з дистанційного зондування, - їхня більша оглядовість і одномоментність. Вони покривають великі, в тому числі важкодоступні, території в один момент часу і в однакових фізичних умовах. Знімки дають інтегроване і разом з тим генералізоване зображення всіх елементів земної поверхні, що дозволяє бачити їхню структуру і зв'язки. Дуже важлива перевага - повторність знімань, тобто фіксація стану об'єктів у різні моменти часу і можливість простежити їхню динаміку.

Існує кілька основних напрямків застосування матеріалів дистанційного зондування з метою картографування:

• складання нових топографічних і тематичних карт;

• виправлення і відновлення існуючих карт;

• створення фотокарт, фотоблок-діаграм і інших комбінованих фотокартографічних моделей;

• складання оперативних карт і моніторинг.

Складання топографічних карт. Можливості топографічного картографування за космічними знімками визначаються насамперед їхньою роздільною здатністю, доступністю для стереоскопічної обробки і дешифруванням (розпізнанням) об'єктів місцевості.

Матеріали космічного знімання це основне джерело для створення топографічних карт маловивчених і важкодоступних територій: високогір'я, заболочених місцевостей, пустельних районів.

Складання тематичних карт. Принципова новизна методики картографування полягає в тому, що використання космічних матеріалів дозволяє складати дрібномасштабні тематичні карти, минаючи етап великомасштабного картографування.

Відновлення карт. Повторні аерокосмічні знімання створюють хороші умови для регулярного оновлення топографічних і тематичних карт усього масштабного ряду, починаючи з великих масштабів (1:10000). При оновленні карт виділяють райони і об'єкти, які швидше старіють. Наприклад, карти територій сільськогосподарського освоєння, інтенсивного видобутку корисних копалин, міського, дорожнього і гідротехнічного будівництва доводиться оновлювати раз в один-два роки, тоді як малообжиті райони можуть обновлятися раз у п'ять-десять років і навіть рідше.

Застосування космічних знімків для оновлення карт знижує тривалість і трудомісткість складальних і редакційних процесів. Скорочується час на підбір джерел, ознайомлення зі специфікою території, спрощується процес генералізації. Одночасно підвищуються детальність і точність карт.

Виготовлення фотокарт. Фотокартографічні зображення усе ширше використаються в науковій і практичній діяльності. Для їхнього створення знімки перетворюють в картографічну проекцію, усуваючи геометричні спотворення, проводять фотограмметричну обробку і монтування відповідно до разграфки топографічних карт великих, середніх і дрібних масштабів (1:10000 - 1:1000000). Потім наносять координатні сітки, горизонталі, населені пункти, об'єкти місцевості, написи, а також елементи зарамкового оформлення. Потреба у фотокартах, складених по аеро- і космічних знімках, висока. Якщо дещо спростити їх, відмовившись від зображення рельєфу, то виготовити такі карти можна досить швидко, що особливо важливо для маловивчених і важкодоступних територій.

Складання оперативних карт - ще один важливий вид використання космічних матеріалів. Для цього проводять швидку автоматичну обробку отриманих дистанційних даних і перетворюють їх у картографічний формат. Найбільш відомі оперативні метеорологічні карти. В оперативному режимі і навіть у реальному масштабі часу можна складати карти лісових пожеж, повеней, розвитку несприятливих екологічних ситуацій та інших небезпечних природних явищ. Космофотокарти застосовують для спостереження за дозріванням сільськогосподарських посівів і прогнозу врожаю, спостереження за збільшенням і зменшенням сніжного покриву на великих територіях і тому подібними ситуаціями, сезонною динамікою морських льодів.

Оперативне спостереження і контроль за станом навколишнього середовища і окремих її компонентів за матеріалами дистанційного зондування і картами називають аерокосмічним (або картографо-аерокосмічним) моніторингом.

Моніторинг передбачає не тільки спостереження за процесом або явищем, а також його оцінку, прогноз поширення і розвитку, а крім того - розробку системи заходів при запобіганні небезпечних наслідків або підтримку сприятливих тенденцій. Таким чином, оперативне картографування стає засобом контролю за розвитком явищ і процесів і забезпечує прийняття управлінських рішень.