11.2. Програма карти

Програма карти включає наступні розділи:

• призначення карти;

• математична основа;

• зміст карти;

• способи зображення і оформлення;

• принципи генералізації;

• інформаційна база, джерела і вказівки по їхньому використанню;

• географічна характеристика території;

• технологія виготовлення карти.

Вихідним моментом для розробки програми є завдання на карту, у ньому вказується її назва (тема), масштаб, територія і призначення. Виходячи із завдання, визначають призначення карти. Звідси випливають вимоги до проектованої карти. На ній досить докладно і на сучасному рівні вивченості повинні бути відображені загальні еколого-географічні обставини і стан природно-господарських систем у країні, виділені особливо несприятливі і проблемні в екологічному відношенні райони, а також природоохоронні території. Те, що карта входить у серію, відразу визначає її проекцію і компонування - вони повинні бути однаковими для всієї серії.

Розробка змісту карти передбачає, по-перше, формулювання загальних принципів картографування, по-друге, визначення конкретних елементів змісту і, по-третє, вибір способів їх якісної і (або) кількісної характеристики. Вибір того або іншого способу характеристики екологічного стану об'єктів залежить від ступеня їхньої вивченості і наявності даних. Наприклад, можна використати показники перевищення гранично допустимих навантажень на навколишнє середовище, індекси забруднення, бальні оцінки або інші показники.

У програмі повинні бути конкретно зазначені способи зображення і оформлення кожного елемента змісту, градації шкал, прийняті кольори і відтінки кольорів, шрифти і розміри написів і інші особливості колірного, штрихового і шрифтового оформлення карти. Доцільно супроводити їхніми зразками оформлення типових ділянок. Розробка способів зображення і оформлення карт називається художнім проектуванням карти, або картографічним дизайном. Залучення методів комп'ютерної графіки підвищує естетичні якості і виразність карт.

Вказівки з генералізації дають із врахуванням призначення та характеру використання карти. Потрібно, наприклад, взяти до уваги, що карта буде демонструватися в аудиторії і основні її елементи повинні читатися із значної відстані. Відповідно визначають норми відбору. Генералізація перебуває в тісній залежності від географічних особливостей території, тому в програму включають короткий географічний опис і районування території, що дозволяє обґрунтовано диференціювати параметри генералізації по районах і по кожному елементу змісту.

Особливу увагу в програмі займають оцінка джерел і вказівки за їхнім використанням. Всі картографічні і некартографічні матеріали можуть бути представлені в графічній, текстовій або цифровій формах. Програма повинна містити конкретний перелік джерел і баз цифрової інформації, характеристику їхньої надійності і доступності, а також рекомендації щодо послідовності використання. Особлива увага приділяється прийомам і способам зображення інформації на маловивчених територіях.

У заключному розділі програми карти регламентуються технічні прийоми складання та видання, технології, які використовуються і програмне забезпечення. Програму доповнюють графічними додатками: макетом компонування карти, схемою забезпечення джерелами, схемою районування, фрагментами легенди, прикладами генералізації, зразками оформлення і ін. Крім того, до програми додається планово-економічний розрахунок витрат на створення карти.

Аналогічно розробляють програми для багатоаркушних карт, серій карт і атласів. При цьому спочатку складають загальну програму всієї серії або атласу, формулюючи загальні вимоги до них, а потім - часткові програми окремих карт. Загальні програми державних карт узагальнюють у вигляді рекомендацій або інструкцій. На додаток до них редактор карти часто складає редакційні вказівки - документ, що деталізує інструкції стосовно окремих карт або аркушів.