10.6. Надійність досліджень по картах

Надійність картографічного методу - це його здатність забезпечувати правильне рішення поставленого завдання.

Іншими словами, чим ближче до істини отриманий результат, тим надійніше дослідження. Оцінка надійності - досить складне і часто невизначене завдання, оскільки похибка результату залежить від багатьох причин, з яких одні виявляють, користуючись методами теорії похибок, картометрії і математичної статистики, а інші не мають точних оцінок, і робити висновок про них можна лише з врахуванням навичок, досвіду, наукової зрілості дослідника і інших суб'єктивних факторів.

Різноманіття наукових і практичних завдань, які розв'язуються за допомогою картографічного методу дослідження, щоразу вимагає особливого підходу до оцінки надійності, тому універсальні критерії навряд чи можна застосувати. Проте можна вказати причини й основні джерела похибок:

• концептуальні - неточність, неповнота та інші недоліки вихідних концепцій, невірна інтерпретація результатів;

• комунікаційні - помилки виконавців, нерозуміння або неправильне сприйняття думок, ідей, нечіткість формулювань завдань, висновків;

• географічні - невизначеність або умовність просторових границь і тимчасових меж самих об'єктів, досліджуваних за картами, наближені подання про тенденції їхньої зміни в часі і просторі і т.п.;

• картографічні - неточність карт, за якими ведуться дослідження, їхня неповнота, застарілість;

• технічні - похибки вимірів, недосконалість інструментів і устаткування, алгоритмів і програм, незахищеність баз даних.

Багато неточностей і похибки неминучі, але дослідники завжди повинні намагатися врахувати їх. Важливо пам'ятати, що помилки і неточності з'являються на всіх етапах дослідження - при постановці завдань, підготовчих роботах, у процесі проведення самого дослідження і на заключному етапі інтерпретації результатів.

За точністю отримуваних результатів всі дослідження з карт поділяються на три групи:

Точні дослідження, при яких виміри і обчислення виконують із максимально можливою точністю. При цьому намагаються ретельно врахувати і виключити всі помилки, проводять кількаразові контрольні виміри і незалежні обчислення. Наприклад, при точних дослідженнях похибки виміру довжин і площ за картами не повинні перевищувати 1%, а кутів - 1°.

Дослідження середньої точності, коли за умовами роботи приймається, що похибка результату не повинна перевищувати певної допустимої межі. Тоді похибки, менші заданої точності, взагалі не враховуються, що зменшує трудомісткість і скорочує терміни робіт. Зазначимо, що надлишкова точність, не виправдана практичними цілями дослідження, - це серйозний методичний прорахунок. Похибки визначення довжин і площ при вимірах середньої точності досягають до 3 - 5%, а кутів - до 3°. У географічних дослідженнях, як показує досвід, такий рівень точності виявляється цілком прийнятним.

Наближені дослідження, які виконуються з невисокою точністю, звичайно потрібні для попередніх оцінок. Їх проводять без використання точних інструментів, часто візуальним шляхом. Помилки виміру довжин і площ при цьому становлять 6 - 10%, а кутів - до 8°. Наближені визначення дозволяють правильно спланувати подальші, більше точні дослідження.