10.5. Картографічні прогнози

Порівняння карт різної тематики і різночасових дозволяє перейти до прогнозів на основі виявлених взаємозв'язків і тенденцій розвитку явищ.

В історії картографії відомі випадки, коли картографічні прогнози призводили до відкриття нових земель. Так, офіцер російського флоту Н.Г. Шилінг, аналізуючи за картами рух арктичних льодових мас, в 1865 р. висловив припущення про існування невідомого архіпелагу, що незабаром був відкритий австрійцями і отримав назву Земля Франца-Йосифа. А в 1924 р. полярний дослідник і океанограф В.Ю. Візе також на основі картографічного аналізу передбачив існування острова, що через шість років був нанесений на карту експедицією на криголамі «Сєдов» і названий ім'ям Візе. Всі ці прогнози були зроблені за картами у робочому кабінеті.

В науках про Землю і суспільство прогноз розуміється по-різному. Географи і екологи звичайно трактують його як передбачення майбутніх ситуацій, геологи - як передбачення невідомих структур і родовищ корисних копалин, економісти і соціологи - як виявлення тенденцій розвитку. Картографічний метод зближує ці підходи. Прогноз за картами розглядається як вивчення явищ і процесів, недоступних сучасному безпосередньому дослідженню. Це означає, що прогнозування не обмежується гіпотезами про розвиток явищ або процесів у майбутньому. Можна прогнозувати і сучасні, але ще невідомі явища, наприклад невідомі корисні копалини. Істотно лише те, що явище, що передбачається, недоступне прямому вивченню в даний час.

В основі прогнозу лежать картографічні екстраполяції, що розуміють у широкому змісті як поширення закономірностей, отриманих у ході картографічного аналізу якого-небудь явища, на невивчену частину цього явища, на іншу територію і на майбутнє. Картографічні екстраполяції, як і будь-які інші (математичні, логічні) не універсальні. Їхня перевага в тому, що вони добре пристосовані для прогнозування і просторових, і тимчасових закономірностей. В практиці прогнозування за картами широко застосовують також відомі в географії методи аналогій, індикації, експертні оцінки, розрахунок статистичних регресій і ін.

Існують три види прогнозу за картами:

• прогноз у часі, заснований на екстраполяції динамічних тенденцій, виявлених за різночасовими картами;

• прогноз у просторі, що опирається на взаємозв'язку і аналогії, установлені за картами різної тематики;

• просторово-часовий прогноз, що об’єднує обидва названих вище види прогнозу і що дозволяє передбачити тенденції розвитку і еволюції явища в прогнозованому просторі.

При картографічній екстраполяції особливого значення набувають карти фонових поверхонь. З їхньою допомогою можна передбачати головні, визначальні, фонові риси явища, не вдаючись у деталі, частковості і можливості випадкових відхилень. Карти фонових поверхонь рівною мірою придатні для прогнозу в часі і просторі. Крім того, моделі фонових поверхонь можна застосовувати і для інтерполяції.

Географічні прогнози в часі класифікують за попередженням або завчасності. Розрізняють прогнози довгострокові (декілька десятиліть), середньострокові (10-15 років), короткострокові (три-п'ять років) і надкороткострокові (менше року). Це розподіл, однак, досить умовний. Багато чого залежить від природи самого явища.

Вірогідність прогнозних карт залежить від завчасності і дальності екстраполяції, характеру самого явища, його стабільності або рухливості, циклічності, від достовірності і повноти вихідних карт, а також від стійкості виявлених тенденцій, тісноти взаємозв'язків, що багато в чому визначається самою методикою прогнозування. Залежно від ступеня вірогідності розрізняють карти попереднього, імовірного і досить імовірного прогнозу, а також карти перспективного розрахунку.