10.4. Вивчення динаміки
Для вивчення динаміки явищ і процесів, їхнього виникнення, розвитку, зміни в часі і переміщення в просторі, використовують різночасові карти, на яких одні і ті самі об'єкти зображені в різний моменти часу. До різночасових карт відносяться карти, складені і видані в різні роки (наприклад, старі і сучасні топографічні), або карти, складені одночасно, але фіксуючі різні моменти часу (помісячні карти температур), а також карти-реконструкції (палеогеографічні, історико-географічні і т.п.).
Порівнюючи карти, на яких явища представлені в моменти часу можна виявити зміни, що відбулися за будь-який проміжок, і картометрично оцінити збільшення відстаней, площ, обсягів. За різночасовими картами встановлюють величини змін, їхній напрям, які оцінюються векторами, і середньою швидкістю. Багато в чому мета аналізу різночасових карт схожа на повторні інструментальні знімання місцевості. Цінними документами для аналізу природної і антропогенної (техногенної) динаміки геосистем є старі топографічні карти і плани. Сьогодні порівняння старих карт із сучасними топографічними картами дозволяє отримати точні відомості про зміну всіх компонентів ландшафту, розвитку мережі доріг і населених пунктів. Багато європейських держав також мають у своєму розпорядженні старі карти високої точності, що відображають вигляд місцевості, починаючи з епохи Середньовіччя.
За різночасовими картами вивчають зміни різних типів:
повільні зміни (наприклад, тектонічні рухи, зсуви берегових ліній або русел рік), для виявлення яких необхідні карти, розділені більшими проміжками часу (рис. 10.10);
швидкі зміни (зміна синоптичних обставин, екологічної ситуації і т.п.), аналіз яких можна проводити тільки за серіями карт, розділених малими часовими інтервалами;
періодичні і циклічні зміни (сезонні, фенологічні явища і ін.) - у цьому випадку залучають різночасові карти, що відображають характерні фази розвитку явища або процесу;
епізодичні і катастрофічні зміни (землетруси, схід лавин, поява гарів на місці лісів) - для їхнього вивчення необхідні карти, що фіксують моменти до і після настання явища.
Результати порівняння найчастіше представляють шляхом простого суміщення контурів явищ на різні дати. Так, наприклад, отримана карта приросту дельти Дунаю за 130 років (рис. 10.11). По ній зручно виконувати картометричні визначення, підраховувати величину і середню швидкість приросту дельти та ін.
Рис. 10.10. Зміна звивистості русла р. Ай у Башкирії майже за сто років, виявлене при зіставленні старої карти (1845) і сучасної топографічної карти масштабу
1:50 000 (1943). Карти приведені до одного масштабу.
Рис. 10.11. Приріст дельти р. Дунай за даними топографічних зйомок, виконаних у різні роки.
Інший спосіб відображення динаміки - складання карт різниці стану явища на різні дати. Так можна показати, наприклад, приріст населення по районах або зміна врожайності сільськогосподарських культур на посівних площах.
Один із самих наочних способів подання результатів аналізу різночасових джерел - складання карт ареалів зміни явищ. Це досягається шляхом графічного оверлея, тобто суміщення двох карт (минулого і сучасного стану) на загальній основі. На рис. 10.12 показані дві різночасові карти: на одній відображений природний ландшафт, а на іншій - той же ландшафт через 25 років, який зазнав значного антропогенного впливу. Легенда карти дана в матричній формі, вона характеризує зміну стану кожного ландшафту або його збереженість. Така карта зручна для кількісної оцінки трансформації ландшафтів і ступеня господарського освоєння території.
Рис. 10.12. Складання карти зміни ландшафтів на основі зіставлення різночасових карт.
а - природний ландшафт; б - антропогенно змінений ландшафт;
в - антропогенна трансформація ландшафту за 25 років; г - таблична легенда, де цифрами позначені номери контурів і їхня трансформація.