8.4. Національні атласи

Національний атлас - це атлас країни, що містить різнобічну характеристику її природи й ресурсів, населення, історії й культури, господарства й екологічний стан.

Національний атлас створюється державними картографічними установами, носить офіційний і навіть нормативний характер. Атлас відображає рівень економічного розвитку країни, ступінь її наукового пізнання і досягнення картографічного виробництва. Це престижне національне видання, візитна картка держави.

Атласи доповнюються детальними текстами, довідковими даними, покажчиками. Їх намагаються оформити й видати якнайкраще, звичайно національний атлас - це капітальний твір або навіть кілька томів настільного формату, але нерідко він видається у вигляді періодично обновлюваних випусків.

Перший національний атлас був виданий у Фінляндії в 1899 р. Фінським географічним суспільством, за ним пішли атласи Єгипту, Чехословачини та деяких інших країн. Але справжній розцвіт у цій справі на період після Другої світової війни, коли десятки країн приступилися до створення своїх національних атласів. Величезну роль зіграла діяльність Комісії національних атласів, що була заснована в 1956 р. Міжнародним географічним союзом. Комісія під керівництвом видатного радянського картографа К. А. Салищева розробила єдину програму та рекомендації зі створення національних атласів. При цьому враховувалися, з одного боку, бажаність уніфікації змісту атласів, а з іншого боку - необхідність відображення національної специфіки кожної країни.

Національний атлас України - наково-довідкове офіційне державне видання, в якому інтегровані новітні знання та інформація про Україну, він характеризує природні умови і ресурси України,її екологічну ситуацію,населення,економіку та історію. Він складається із шести блоків: загальна характеристика, історія, природні умови та природні ресурси,населення і людський розвиток,економіка,екологічний стан природного середовища.

8.5. Атласи як моделі геосистем

Атлас містить систему карт, які тісно зв'язані між собою і одна одну доповнюють. У цілому комплексний атлас можна розглядати як модель географічної системи (геосистеми).

Система карт атласу розділяється на розділи, і в кожному з них є основна й додаткова карти. На аналітичних картах представлені окремі підсистеми (наприклад, рельєф, ґрунти, клімат) і компоненти геосистем (наприклад, в підсистему карт клімату входять карти опадів, температур, що переважають вітрів і т.п.). Єдність досягається зв'язуванням всіх карт з основною, а співпідпорядкованість елементів змісту кожної карти забезпечується логікою її легенди та підбором образотворчих засобів - тим самим моделюється ієрархія компонентів геосистеми.

Взаємодія компонентів геосистем знаходить відображення на комплексних і комплексно-синтетичних картах таких, наприклад, як карти взаємодії вітрів й океанічних рухів або карти розподілу населення за галузями промисловості.

Взаємозв'язок й інтеграцію елементів геосистеми показують на синтетичних картах атласу, наприклад на картах ландшафту, екологічної оцінки природних і соціальних умов життя населення.

В атласах є і карти, що характеризують динаміку геосистем, процеси переносу речовини й енергії, наприклад переміщення відкладень водних мас, перевезення промислових товарів, транспортування нафти й газу й багато чого іншого. А тенденції розвитку відображають на прогнозних картах.

Таким чином, комплексні атласи моделюють основні властивості геосистем, причому одне з головних переваг цієї складної моделі полягає в тому, що інформація дається в систематизованому, формалізованому і однаковому виді. Саме завдяки цьому атлас є геоінформаційною системою, він служить прообразом сучасної комп'ютерної ГІС. Більше того, ГІС нерідко створюють на основі атласів.