7.3. Синтетичні карти

Синтетичні карти дають цілісне зображення об'єкта або явища в єдиних інтегральних показниках. Ці карти не містять характеристик окремих компонентів об'єкта, але дають про нього цілісне подання. Наприклад, синтетична геоморфологічна карта відображає типи рельєфу, але не показує крутості та експозиції схилів, та ступінь розчленовування. Карта типів клімату характеризує його в цілому Найчастіше синтетичні карти відображають типологічне районування території з комплексу показників. Такі карти є ландшафтні, інженерно-геологічного та сільськогосподарського районування (рис. 7.3) тощо.

Рис. 7.3. Синтетична карта . Зони спеціалізації сільського господарства на території

Синтетичні карти створюють шляхом інтеграції даних, відображених у серіях аналітичних картах. При невеликому числі синтезованих показників це можна робити вручну, але в більшості складних випадках необхідно використати методи математичного моделювання. Найбільш уживані моделі факторного і компонентного аналізів. Вони передбачають обчислювальні процедури, що дають компактний інтегральний опис досліджуваного явища на основі обробки більших масивів вихідної інформації.

Наприклад, для створення синтетичної інженерно-геологічної карти при будівництві доріг у якості вихідних беруть параметри, що характеризують геологічну будову, сейсмічність і стійкість ґрунтів, ступінь їхнього зволоження в різних природних зонах, складність рельєфу (ухили, прояви ерозії), кліматичні умови, лавинонебезпечність, наявність дорожньо-будівельних матеріалів, і багато інших - усього може бути взяте до 20-30 параметрів. Факторний аналіз дозволяє звести всю їхню розмаїтість до декількох факторів, причому кожен вихідний параметр входить у підсумкову інтегральну оцінку з певною вагою (навантаженням) залежно від його впливу. У результаті з комплексу провідних факторів виділяють території сприятливі, малосприйнятливі та несприятливі для будівництва доріг. Ці інтегральні дані й становлять зміст синтетичної карти.

Синтетичні карти завжди мають досить докладні легенди. У поясненнях до інтегральної оцінки намагаються показати багато вихідних параметрів. Часто використовують матричні легенди, що володіють більшою інформативністю.

Методи створення синтетичних карт особливо стали впроваджуватись з створенням геоінформаційних систем (ГІС), що оперують одночасно десятками шарів інформації. ГІС включають спеціальні процедури для синтезу даних. Зокрема, це дало імпульс широкому розвитку синтетичного еколого-географічного картографування умов життя населення на основі обліку комплексу природних, економічних і соціальних параметрів. Можна об’єднанувати на одній карті декілька синтетичних показників.

Процедури моделювання синтетичних карт мають багато привабливих сторін та недоліків. З одного боку, зручно одержати за одною картою загальне подання про об'єкт, не звертаючись до трудомісткого зіставлення серій поелементних карт, але з іншого боку - читач змушений користуватися готовими висновками й не має можливості перевірити методику розрахунків, точність висновків та їх обґрунтованість. Саме тому синтетичні карти, що є значною мірою картами-висновками, не слід використовувати без карт аналітичних і комплексних.

Іноді на одній і тій же карті синтетичне зображення об’єднується з аналітичними показниками. Наприклад, на економічних картах сільськогосподарське районування дається в синтетичному узагальненні, а галузі промисловості представлені аналітично. Це так званні аналітико-синтетичні карти.

Існують різні степені синтезу. Наприклад, геоморфологічна карта є синтетичною стосовно карт кутів нахилу й розчленовування рельєфу, але в той же час вона може розглядатися як аналітична стосовно карти природного районування території. Тут вона знаходиться на рівні таких карт як гідрологічна, ґрунтова, геоботанічна тощо. Те, що на одному рівні карта виступає як синтетичне зображення, а на наступному, більш високому рівні стає «елементом» більш складної системи — так у картографуванні проявляється діалектика процесів аналізу-синтезу. Варто додати, що ступінь синтезу завжди зростає зі зменшенням масштабу карти, з переходом від показу окремих об'єктів до зображення збірних понять. Рівень синтезу перебуває в певній залежності від ступеня генералізації картографічного зображення.