6.2. Види генералізації
Складні процеси абстрагування, пов'язані з картографічною генералізацією, реалізуються в різних видах і формах. Вони стосуються узагальнення просторових (геометричних) і змістовних характеристик, якісних і кількісних показників, відбору й навіть виключення зображуваних об'єктів. Іноді генералізацію розглядають як процес абстрагування простору та змісту. Всі прояви генералізації присутні на карті спільно і у тісній комбінації, однак методично доцільно розглянути їх окремо (рис. 6.2).
Узагальнення якісних характеристик відбувається за рахунок скорочення розходжень об'єктів, що завжди пов'язане з узагальненням та укрупненням класифікаційних ознак, з переходом від простих понять до складних. Наприклад, на геологічних картах при переході від великих масштабів до більш дрібного узагальнюють при можливості види споріднених порід , на ґрунтових картах підвиди ґрунтів поєднуються у види, типи ґрунтів тощо.
Важливо відзначити, що узагальнення якісних характеристик картографуючого явища це, насамперед, узагальнення (генералізація) його класифікації. Тому даний вид генералізації починається з легенди карти, з переходу від окремих явищ до їхніх груп.
Узагальнення кількісних характеристик проявляється в укрупненні шкал, переході від безперервних шкал до більш узагальнених східчастих, від рівномірних — до нерівномірних. Прикладами можуть служити збільшення висоти перерізу рельєфу при генералізації топографічних карт, укрупнення населених пунктів за числом жителів, об'єднання градацій картограмм тощо. На картах, виконаних крапковим способом, узагальнення кількісної характеристики проявляється в збільшенні ваги крапки, наприклад на карті тваринництва одна крапка зображує 500 голів великої рогатої худоби, а після генералізації - 1000 голів худоби.
Перехід від простих понять до складних. Цей вид генералізації пов'язаний із введенням інтегральних понять і збірних позначень. Наприклад, при переході від великомасштабної карти міста до дрібномасштабного спочатку зображення окремих будинків заміняється зображенням кварталів, потім дається лише загальний контур міста, а далі - пунсон. На дрібномасштабній карті населений пункт повністю губить свої індивідуальні риси, пунсон характеризує лише чисельність населення й адміністративне значення міста (рис. 6.3). При генералізації геоморфологічної карти знаки окремих карстових форм можуть бути замінені загальним контуром поширення карстових процесів, на зоогеографічних картах гніздів’я птахів - узагальненим контуром ареалу їхнього поширення, на картах промисловості значки окремих підприємств - позначенням промислового центра.
Рис. 6.2. Різні прояви генералізації на геологічній карті. Фігурною дужкою позначена генералізація в легенді;
1 - спрощення планових обрисів; 2 - відбір картографічних об'єктів (виключення); 3 - об'єднання контурів.
Рис. 6.3. Генералізація населеного пункту. Послідовна заміна окремих об'єктів (будинку - а збірними знаками (квартали, загальний контур міста - б, в)
і абстрактним значком (пунсон - г).
Відбір (виключення) об'єктів означає обмеження змісту карти тільки об'єктами, необхідними для її призначення, масштабу і тематики. Інші, менш значимі об'єкти, можуть не показуватись. Відбір завжди безпосередньо пов'язаний з узагальненням якісних і кількісних характеристик. Він ведеться відповідно до укрупнених підрозділів легенди. При відборі користуються двома кількісними показниками: цензами та нормами.
ценз відбору - обмежувальний параметр, що вказує величину або значимість об'єктів, що зберігають при генералізації. Приклади цензів: «зберегти на карті ліс, що має площу більше 10 км2», або «показати всі ріки довжиною більше 1 см (див у масштабі карти)», або «залишити при генералізації всі районні адміністративні центри».
норма відбору - показник, що визначає прийнятий ступінь відбору, середнє на одиницю площі значення об'єктів, що зберігають при генералізації. Норми відбору регулюють навантаження карти. Наприклад, при переході від топографічних карт масштабу 1:200 000 до карт масштабу 1:500 000 норма навантаження населеними пунктами в густонаселених районах становить 1/3 (тобто на генералізованій карті зберігається тільки третя частина населених пунктів), на менш заселених територіях - 1/2, а в районах з дуже рідким розселенням - показують всі населені пункти.
Узагальнення обрисів означає зняття дрібних деталей зображення, відмова від невеликих вигинів контурів, випрямлення границь і т.п. Ця геометрична сторона генералізації проявляється в згладжуванні невеликих звивин рік і берегових ліній, виключенні вигинів горизонталей, що показують дрібні ерозійні виступи, спрощенні геологічних границь, що характеризують дрібну складчастість, і т.п. При цьому, однак, стежать за тим, щоб узагальнення обрисів не було механічним, не зводилося до формального згладжування. Генералізоване зображення неодмінно повинне зберігати географічно правдоподібний рисунок об'єкта, наприклад морфологію узбережжя, особливості меандрування рік, типи ерозійного розчленовування, характер складчастості. Деякі, навіть дуже невеликі, деталі зберігаються, якщо вони типові для об'єкта.
Об'єднання контурів - ще один прояв геометричного боку генералізації, пов'язане з угрупованням та злиттям контурів. На карті контури поєднуються, по-перше, у результаті узагальнення якісних і кількісних підрозділів у легенді, а по-друге, внаслідок злиття (з'єднання) декількох дрібних контурів в один великий. Так, окремі невеликі ареали родовищ якої-небудь корисної копалини можуть бути об'єднані в один ареал, дрібні ділянки лісу - приєднані до великого контуру й т.п.
Зсув елементів зображення зв'язано з узагальненням обрисів та об'єднанням контурів, при яких неминучі невеликі зрушення деяких об'єктів щодо їхнього положення. Наприклад, випрямлення берегової лінії й виключення дрібних заливчиків приводить до того, що деякі прибережні селища виявляються відсунутими від берега, тоді необхідно їх змістити й «присунутими». На генералізованій карті залишають деякі особливо важливі за значимості (змістовної) об'єкти, які через малі розміри або за умовами цензового відбору варто було б виключити. Прикладами можуть служити невеликі, але характерні закрути рік, дрібні озера в посушливих степах, рідкі й невеликі за площею виходи геологічних порід посередині поля осадових відкладень і т.п.
Розглянуті види генералізації проявляються на картах не окремо, а спільно, вони тісно переплетені й важко розрізнити один від іншого. Генералізація змістовних аспектів (якісних і кількісних) звичайно спричиняє зміну просторових геометричних характеристик і навпаки. На рис. 6.4 показано, як у ході генералізації дельти ріки спрямлені обрису основного русла, виключені одні протоки й перебільшені інші (можливо, судноплавні), узагальнені обриси кіс і лиманів. Узагальнення одних елементів тягне зміну інших, і все це тісно взаємозалежно.
Рис. 6.4. Генералізація контурів дельти р. Дунаю.
а - вихідна карта масштабу 1:500000; б - та ж карта при зменшенні до масштабу 1:1250000; в - збільшення генералізованного зображення, що показує сполучення відбору і узагальнення лінійних елементів та інших аспектів геометричної генералізації.