Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібник_картознавство.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
44.14 Mб
Скачать

5.4. Нормалізація географічних назв

В усьому світі особлива увага звертається на нормалізацію найменувань, тобто вибір найпоширеніших назв і визначення їхнього написання на тій мові, на якій вони вживаються.

В Україні нормалізація проводиться відповідно до правил і традицій нашої мови. У словниках, довідниках і каталогах, на картах й в атласах повинні публікуватися тільки нормалізовані найменування географічних об'єктів.

Проблемами нормалізації географічних найменувань звичайно займаються спеціальні державні й міжнародні органи. При Організації Об'єднаних Націй існує спеціальна група експертів по географічних назвах. ООН регулярно проводить всесвітні й регіональні конференції за цією тематикою і все це свідчить про важливість та постійну актуальність проблеми нормалізації географічних назв.

Пропозиції про присвоєння найменувань і перейменування об'єктів вносяться органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськими організаціями й окремими особами. Вони подаються в законодавчі органи, де розташовані самі об'єкти. Всі подібні пропозиції проходять експертизу, розглядаються спеціально створеними комісіями й лише після цього затверджуються відповідними органами влади.

5.5. Каталоги географічних назв

У багатьох країнах створюються державні каталоги географічних назв, в яких систематизовані, нормалізовані фонди назв, які постійно обновлюються.

Їхнє призначення полягає в тому, щоб впорядкувати й закріпити ці назви, контролювати їхні зміни. У каталогах і довідкових інформаційних топонімічних системах звичайно фіксуються наступні дані:

  • вид (рід) географічного об'єкта;

  • назва (варіанти назв);

  • географічні координати;

  • адміністративна приналежність і географічна прив'язка;

  • джерело, звідки взята назва;

  • перейменування об'єкта;

  • додаткові відомості.

Масиви назв групують за адміністративними одиницями, а всередині них і за алфавітом. Основним джерелом для створення каталогів є топографічні карти. У найбільш повних державних довідкових системах зберігаються всі топоніми, що зустрічаються на великомасштабних картах країни. Карти й атласи, нормативні словники й енциклопедичні видання, а також засоби масової інформації зобов'язані давати назви, вивірені по каталогах.

5.6. Картографічні шрифти

Шрифти, які використовуються на картах для географічних назв, термінів і пояснювальних написів, повинні задовольняти декільком вимогам: бути чіткими і читатися добре на кольоровому фоні, компактними, придатними для відтворення при друці.

Картографічні шрифти поділяються на групи:

  • за нахилом букв - прямі (звичайні) і курсивні з нахилами вправо й вліво;

  • за шириною букв - вузькі, нормальні і широкі;

  • за яскравістю - світлі, напівжирні і жирні;

  • за наявності підсікань.

Шрифти розрізняють ще й за кеглем - висоті букв. Кегль вимірюється в пунктах (1 пункт = 0,376 мм). Деякі шрифти мають поліграфічні назви: наприклад, «текст» - 20 пунктів, «корпус» - 10.

Важлива якість шрифту це його естетичність. На стародавніх картах було багато написів з декоративними елементами. Це прикрашало карту, але знижувало її читання. Сучасний дизайн орієнтується на зручність читання, компактність, красу пропорцій, гармонійність сполучення з іншими елементами змісту карти.

Для виділення назв карт або важливих елементів у легенді застосовують оригінальні художні й архітектурні шрифти, в написання яких вводиться об'ємність, орнамент, кольори й штрихове оформлення.

Сучасні комп'ютерні технології забезпечують широкий, практично не обмежений вибір шрифтів різного виду, розміру, малюнку, нахилу. Крім того, розроблені спеціальні алгоритми для оптимального, компактного, автоматичного розміщення написів об'єктів (наприклад, населених пунктів) при їхній великій щільності на карті.