
- •Мета і завдання навчальної дисципліни
- •1. Програма навчальноїдисципліни “картознавство
- •1.1. Тематичний план та розподіл навчального часу
- •1.2. Програмний матеріал блоків змістових модулів змістовий модуль 1
- •Змістовий модуль 2
- •2. Методичні рекомендації до вивчення окремих модулів та тем дисципліни
- •2.1. Змістовий модуль 1
- •1.2. Визначення картографії та її структура
- •1.3.Основні властивості та визначення географічних карт як просторових моделей
- •1.4.Зв’язок картографії з іншими науками
- •1.5. Взаємодія картографії з геоінформатикою
- •1.6. Елементи карти
- •1.7. Короткий нарис історії картографії
- •Розвиток інструментарію для вимірювань та знімань на місцевості
- •Тема 2. Математична основа карт
- •2.2.Класифікація проекцій за видом меридіанів та паралелей нормальної сітки
- •2.3.Спотворення в картографічних проекціях та їх розподіл . Визначення розмірів спотворень на картах
- •2.4. Загальновідомі проекції для карт світу, півкуль, материків та України. Проекції топографічних карт
- •2.5. Координатні сітки
- •Тема 3. Картографічні знаки та способи картографічного зображення
- •3.2. Способи картографічного зображення
- •3.3. Шкали умовних знаків
- •3.4.Сумісне застосування різних способів зображення та їх видозміни. Системи та стандартизація знаків
- •Тема 4. Зображення рельєфу
- •4.2. Перспективні зображення
- •4.3. Способи штрихів
- •4.4. Горизонталі
- •4.5. Гіпсометричні шкали
- •4.6. Умовні позначки рельєфу
- •4.7. Світлотіньова пластика
- •4.8. Освітлені горизонталі
- •4.9. Блок-діаграми
- •4.10. Висотні відмітки
- •4.11. Цифрові моделі рельєфу
- •Тема 5. Написи на географічних картах
- •5.2. Картографічна топоніміка
- •5.3. Форми передачі іншомовних назв.
- •Форма передачі географічних найменувань
- •5.4. Нормалізація географічних назв
- •5.5. Каталоги географічних назв
- •5.6. Картографічні шрифти
- •5.7. Розміщення написів на картах
- •5.8. Покажчики географічних назв
- •Тема 6. Картографічна генералізація
- •6.2. Види генералізації
- •6.3. Геометрична точність і змістовна подоба
- •6.4. Географічні принципи генералізації
- •6.5. Генералізація об’єктів різної локалізації
- •Тема 7. Типи географічних карт
- •7.2. Комплексні карти
- •7.3. Синтетичні карти
- •7.4. Карти динаміки та взаємозв’язків
- •7.5. Функціональні типи карт
- •7.6. Карти різного призначення
- •7.7. Системи карт
- •Тема 8. Географічні атласи
- •8.2. Джерела атласної картографії
- •8.3. Види атласів
- •8.4. Національні атласи
- •8.5. Атласи як моделі геосистем
- •8.6. Внутрішня єдність атласів
- •2.2. Змістовий модуль 2
- •Тема 9. Джерела для створення карт та атласів
- •9.2. Астрономо-геодезичні дані
- •9.3. Картографічні джерела
- •9.4. Дані дистанційного зондування
- •9.5. Натурні спостереження та вимірювання
- •9.6. Гідрометеорологічні спостереження
- •9.7. Економіко-статистичні дані
- •9.8. Текстові джерела
- •9.9. Аналіз та оцінка карт як джерел
- •9.10. Оцінка атласів
- •Тема 10. Дослідження за картами
- •10.2. Вивчення структури
- •10.3. Вивчення взаємозв’язків
- •10.4. Вивчення динаміки
- •1:50 000 (1943). Карти приведені до одного масштабу.
- •10.5. Картографічні прогнози
- •10.6. Надійність досліджень по картах
- •Тема 11. Проектування, складання та видання карт
- •11.2. Програма карти
- •11.3. Складання карт
- •11.4. Авторство в картографії
- •11.5. Аерокосмічні методи створення карт
- •11.6. Видання карт
- •Тема 12. Методи використання карт
- •11.2. Картографічний метод дослідження
- •12.3. Система прийомів аналізу карт
- •12.4. Опис за картами
- •12.5. Графічні прийоми
- •12.6. Графоаналітичні прийоми
- •Розділи і об'єкти тематичної морфометрії
- •12.7. Прийоми математико-картографічного моделювання
- •Тема 13. Картографія і геоінформатика
- •Територіальні рівні гіс
- •13.2. Підсистеми гіс
- •13.3. Геоінформатика – наука, технології, виробництво
- •13.4. Геоінформаційне картографування
- •13.5. Оперативне картографування
- •13.6. Картографічні анімації
- •13.7. Віртуальне картографування
- •13.8. Електронні атласи
- •Тема 14. Картографія і телекомунікація
- •14.2. Пошук і обмін інформацією
- •14.3. Карти і атласи в комп’ютерних мережах
- •14.4. Картографування в Інтернеті
- •14.5. Інтернет-гіс
- •14.6. Перспективи взаємодії
- •Тема 15. Геозображення
- •15.1. Поняття і визначення
- •15.2. Види геозображеннь
- •15.3. Класифікація геозображень
- •Класифікація геозображень
- •15.4. Система геозображень
- •15.5. Графічні образи
- •15.6. Розпізнавання графічних образів
- •Тема 16. Геоіконіка
- •16.2. Масштаби простору
- •Масштаби карт планет земної групи
- •Масштабні класифікації геоизображений
- •Масштаби карт, аеро- і космічних знімків і основні просторові рівні дослідження
- •16.3. Тимчасові діапазони геозображень
- •16.4. Генералізація геозображень
- •Генералізація геозображень
- •16.5. Геоіконометрія
- •3. Практичні заняття, їх мета та зміст
- •3.1. Змістовий модуль 1
- •3.2. Змістовий модуль 2
- •4. Контрольні запитання
- •Порядок оцінювання знань студентів
- •Рекомендована література
- •Картознавство Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення
4.5. Гіпсометричні шкали
При представленні рельєфу в горизонталях для більшого читання і виразності застосовують колірні шкали, які називають шкалами гіпсометричного фарбування. Вони можуть бути однокольоровими, що змінюються яскравістю і насиченістю кольорів або багатобарвними зі зміною кольорів, її яскравістю і насиченістю. Існує кілька принципів побудови колірних рядів таких шкал:
шкали, що затемнюються і будуються за принципом «чим вище, тим темніше»;
освітлюючі шкали будуються за принципом «чим вище, тим світліше»;
шкали зростаючої насиченості і темноти тону.
Батиметричні шкали менш різноманітні, відтінки світло-блакитних кольорів на мілководдях переміняються сіро-блакитними, потім синьо-фіолетовими й темно-синіми. В цілому із глибиною затемнення шкали завжди підсилюється.
Одноколірні шкали містять п'ять-шість, а багатобарвні до 16 ступенів пошарового фарбування. Ступені рельєфу суші та морського дна з'єднують в одну шкалу.
4.6. Умовні позначки рельєфу
Для зображення елементів і форм рельєфу, що не виражаються горизонталями, застосовують умовні знаки. Звичайно це пов'язане з порушенням плавності поверхні. Це обриви, скелясті гребені, глибокі ущелини, стрімчасті стінки ярів, вузькі вимоїни та інші форми природного рельєфу (рис.4.7). У цих випадках використовують стандартні знаки коричневих кольорів, які добре гармонують з горизонталями. Якщо ж необхідно зобразити штучні форми рельєфу, що виникли в результаті техногенних впливів, наприклад уступи кар'єрів, канави, насипу тощо, то застосовують значки чорних кольорів.
Рис. 4.7. Зображення скелястого рельєфу високогір'я на топографічній карті
На геоморфологічних картах для зображення форм рельєфу застосовують знаки ареалів. Так показують поширення карстових печер, соляних куполів, полігонального рельєфу, барханів і грядових пісків та інших подібних форм. А на орографічних картах, головний зміст яких становлять структурні елементи рельєфу суші та дна океанів, широко використають лінійні знаки для зображення хребтів, уступів, западин, улоговин, підводних жолобів, каньйонів тощо.
4.7. Світлотіньова пластика
Найбільшу виразність зображенню надають способи тіньової пластики, коли форми рельєфу ніби то покриваються тінями. Один з таких прийомів є тіньові штрихи. Пізніше на зміну йому прийшов більше простий спосіб відмивання, тобто створення напівтонового зображення при заданому освітленні місцевості. Найбільшу виразність і об'ємність дають способи світлотіньової пластики, що забезпечує плавний перехід від світлого до темного. У картографії використаються три варіанти відмивання:
відмивання при бічному (косому) освітленні (рис.4.8);
відмивання при стрімкому (зенітальному) освітленні;
відмивання при комбінованому освітленні.
Рис. 4.8. Відмивання рельєфу при північно-західному освітленні
Тепер виконується аналітичне (автоматичне) відмивання на основі детальної цифрової моделі рельєфу. Для всіх елементарних квадратних комірок автоматично розраховуються кути нахилу, і відповідно до них наноситься растр - точки різної величини, що дають у сукупності ефект тіні. Таким чином, сукупність растрових точок створює враження напівтонового зображення (рис.4.9). Аналітичне відмивання широко використовується при комп'ютерному картографуванні. Воно має високі художні якості і точність.
Рис. 4.9. Напівтонове зображення і його растрова структура
В останні роки аналітичне відмивання іноді одержують на основі космічного радіолокаційного знімання бічного спостереження. Радіолокація похилим променем прекрасно підкреслює тінями всі нерівності місцевості, особливо при сильнопересіченому рельєфі. Космічні знімки з тінями використовують для створення фотокарт.
До прийомів тіньової пластики відноситься також фоторельєф. Для цього спочатку виготовляється пластикова або гіпсова модель рельєфу місцевості, що потім фотографується при бічному освітленні. На знімку виходить цілком натуральний розподіл тіней, воно і відтворюється при друкуванні карти. Часто фоторельєф використають в атласах як підкладку до тематичних карт.