3.3. Шкали умовних знаків

Шкали на картах є графічним зображенням послідовності зміни (збільшення або зменшення) кількісних характеристик об'єктів, їхньої важливості, інтенсивності або щільності.

На картах зі значками, локалізованими діаграмами й на картодіаграмах використають абсолютні й відносні шкали значків, що встановлюють їхні розміри відповідно до величин об'єктів (показників), які зображуються. В абсолютних шкалах розмір значка прямо пропорційний величині об'єкта, який зображуються (рис.3.20). Наприклад, якщо один кружок зображає на карті міста з населенням 25 тис. людей, а іншої - 200 тис., то цей значок повинен бути у вісім разів більше першого. Це дуже наочно, але незручно при великих варіаціях значень, наприклад значок 4-мільйонного міста повинен бути в 160 разів більше значка 25-тисячного населеного пункту. Такий величезний кружок закриє на карті сусідні значки й написи. Умовні шкали показують кількісні розходження в умовній сумісності: знак великого міста буде набагато більше маленького, але все-таки не в сотні разів.

Рис. 3.20. Безперервні шкали значків. а - абсолютна; б - умовна.

Абсолютні та умовні шкали значків можуть бути безперервними і східчастими (інтервальними). У безперервній шкалі розмір знака міняється плавно відповідно до зміни кількісного показника об'єкта. Східчаста шкала дає інтервали, наприклад 10-30, потім 30-100, 100-300 і т.д. (рис.3.21). При цьому щаблі можуть бути однаковими (рівномірна, рівноінтервальна шкала) або різними (нерівномірна шкала). У наведеному прикладі інтервали різні: 20, 70, 200 це - східчаста нерівномірна шкала.

Рис. 3.21. Східчасті шкали значків. а - абсолютна; б - умовна.

Вибір щаблів і самих розмірів знаків є складним завданням. Можливі формальні підходи застосування інтервалів в арифметичній або геометричній прогресії чи використання реальних перепадів кількісних величин явища, яке картографується. У картографії немає твердих правил вибору числа градацій у шкалах. Вважається, що читач карти легко розрізняє шість-вісім градацій, однак багато чого залежить від графічних особливостей значків, їхньої форми, кольору, співвідношення із фоном і т.п., а також від сталих традицій. Усе, що сказано про значки, багато в чому справедливо для локалізованих діаграм, смуг руху, картодіаграм.

Динамічні зміни значень картографуючого показника іноді показують за допомогою шкал наростаючих значків (рис.3.22). Графічні рішення можуть бути різними. Найбільше яскраво зростання показників передають лінійні значки, але вони займають багато місця на карті, більш оптимальні об'ємні значки, однак зорово вони менш наочні.

Рис. 3.22. Наростаючі значки

Комп'ютерні технології дозволяють будувати безперервні (безінтервальні) шкали, коли, наприклад, густота штрихування картограми пропорційна величині картографуючого показника (рис.3.23). Це забезпечує плавні переходи і підвищує наочність зображення, однак визначати на око щільність штрихування в кожному територіальному осередку і зіставляти її з легендою досить важко.

Рис. 3.23. Безінтервальна шкала

Колірні шкали визначають кольори й відтінки фарб, які використовують на карті для пошарового фарбування ізоліній, для кількісного фону й картограм. При передачі наростаючих кількісних ознак застосовують шкали зростаючої насиченості кольорів. При зображенні рельєфу для фарбування щаблів висот використають особливі колірні гіпсометричні шкали, які найкраще пристосовані для передачі висоти й морфології рельєфу суші й морського дна.