40. Грошовий обіг і його закони.
Грошовий обіг - неперервний рух грошей у сфері обігу, їх функціонування як засобу обігу і платежу. Грошовий обіг здійснюється в готівковій та безготівковій формах. Готівкові гроші (наявні) — це банкноти, білети державної скарбниці та монети. Головним призначенням готівкових грошей є забезпечення розрахунків у реалізації товарів і послуг, виплата заробітної плати, пенсій, стипендій, допомоги, покриття страхових відш-кодувань, оплата цінних паперів і доходів з них, платежі за комунальні послуги тощо.
Тенденції до обмеження обігу готівкових грошей зростають під тиском значних затрат суспільства на виготовлення грошових знаків і їх зберігання, транспортування та інкасацію, ускладнення контролю за їх використанням, здатності готівки породжувати тіньовий бізнес і відплив капіталу за кордон. Нині в Україні тільки гривнева готівка становить 43 відсотки від усієї грошової маси, а, наприклад, у США готівкові гроші становлять лише 7,5 відсотка1. Значні обсяги готівкової грошової маси загострюють проблему грошового обігу.
Безготівкові гроші (наявні) - це засоби на рахунках у банках, різноманітні депозити (вклади) у банках, депозитні сертифікати, державні цінні папери, а також грошові кошти, вкладені в акції інвестиційних фондів. Вони виконують грошові функції за умов зняття з депозиту шляхом виписування платіжних доручень, чеків, акредитивів, платіжних вимог тощо. Безготівкові розрахунки забезпечують рух вартості без використання наявних готівкових грошей двома способами:
1) переказуванням грошових коштів з рахунку платника на рахунок їх отримувача у кредитних закладах;
2) проведенням взаємозаліків зустрічних вимог без використання готівкових грошей.
Рівень безготівкового обігу в тій чи інший країні залежить від грошово-кредитної політики, досконалості банківської справи, цілей і методів регулювання грошового обігу.
В умовах ринкових відносин грошовий обіг сприяє:
1) перерозподілу грошових коштів між суб'єктами господарювання та різними галузями економіки;
2) задоволенню потреб економіки у грошових коштах завдяки державному регулюванню грошової маси в обігу.
Організація грошового обігу здійснюється в межах грошової системи країни, яка історично склалась і закріплена національним законодавством. Вона містить такі складові:
1) грошову одиницю країни;
2) масштаб цін;
3) види державних грошових знаків (металевих або паперових), порядок їх випуску в обіг;
4) регламентацію безготівкового обігу;
5) порядок обміну національної валюти на іноземну (валютний паритет);
6) державне регулювання грошового обігу.
Грошові системи поділяють на два типи:
1) металевого грошового обігу, за якого такий грошовий товар виконує всі функції грошей;
2) паперово-кредитного грошового обігу, в основі якого лежать кредитні гроші.
Основними рисами сучасних грошових систем є:
1) скасування офіційного розміну банкнот на золото, вихід золота із обігу в усіх країнах світу;
2) перехід до нерозмінних на золото кредитних грошей;
3) випуск банкнот (емісія) для покриття витрат держави;
4) переважання безготівкового обігу;
5) посилення державного регулювання грошового обігу.
Для обслуговування нормального грошового обігу необхідна певна точно визначена грошова маса. Існує кілька варіантів так званої кількісної теорії грошей, що визначає кількість грошей, необхідних для виконання функції засобу обігу.
Згідно з марксистською теорією, кількість повноцінних грошей, необхідних для обігу, визначається такою формулою:
де КГ - кількість грошей, необхідна для обігу;
ТЦ - сума цін товарів;
О - швидкість обігу грошей.
Це загальний закон грошового обігу повноцінних грошей, сутність якого полягає в тому, що кількість грошей, необхідних для виконання функції засобу обігу, має дорівнювати сумі цін реалізованих товарів, поділеній на кількість обігів однойменних грошових одиниць. Він відображає економічну взаємозалежність між масою товарів, що обертаються, рівнем їх цін і швидкістю обігу грошей. Тобто кількість повноцінних грошей, яка необхідна для забезпечення товарообігу, визначається трьома чинниками:
1) рівнем цін товарів, що підлягають реалізації;
2) обсягом товарної маси;
3) швидкістю обігу грошей.
Коли в обігу перебувають повноцінні гроші (золото) і розмінні на них паперово-кредитні гроші, то в обіг надходить така кількість грошей, яка справді потрібна для реалізації товарів. За цих умов роль стихійного регулятора грошового обігу виконує функція грошей як засобу нагромадження скарбу: якщо потреба у грошах скорочується, то зайві гроші виходять з обігу і осідають у їх власників як скарб, якщо збільшується, відбувається приплив грошей у сферу обігу зі скарбу.
За умов, коли в обігу перебувають тільки паперово-кредитні гроші, їх кількість визначається специфічним законом паперово-грошового обігу. Суть його зводиться до того, що випуск паперових грошей має бути обмежений тією їх кількістю, в якій справді оберталося б символічно представлене ними золото. Якщо випуск паперових грошей перевищить потребу товарообігу в золотих грошах, купівельна спроможність первинних знаків упаде, а ціни на товари і послуги зростуть.
В умовах розвинених кредитних відносин при визначенні грошової маси в обігу слід брати до уваги суму цін товарів, проданих у кредит; платежі, за якими настав строк сплати, і суму платежів, які взаємно зараховуються. З урахуванням цих обставин кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за такою формулою:
де КГ - кількість грошей в обігу;
ЦТ - сума цін товарів, що підлягають реалізації;
К - сума цін товарів, проданих у кредит;
П - платежі, за якими настав строк сплати;
ВП - сума платежів, які взаємно зараховуються;
О - кількість обігів однойменних грошових одиниць.
У західній економічній теорії широкого визнання набула кількісна теорія грошей, висунута американським ученим-економістом ірвінгом Фішером. Його формула для визначення кількості грошей, необхідних для обігу, е такою:
де М - середня маса грошей, яка необхідна країні для забезпечення нормального грошового обігу;
V - швидкість обігу грошей;
Р - середній рівень товарних цін;
Q - реальний обсяг товарів та послуг, що продавалися в країні протягом певного року.
Це рівняння дає змогу розрахувати грошову масу, що перебуває в обігу:
Отже, формула І. Фішера показує залежність рівня цін від маси грошей, що перебувають в обігу. Тобто зростання цін може викликатися трьома чинниками:
1) зростанням кількості грошей, що перебувають в обігу в надлишковому розмірі;
2) прискоренням швидкості обігу грошей;
3) скороченням фізичного обігу товарів та послуг.
Аналіз показників цієї формули дає змогу визначити загальні передумови виникнення інфляції. Це швидке зростання номінальної кількості грошей, що перебувають в обігу, або прискорення швидкості їх обігу порівняно із зростанням реального національного доходу. .
Для аналізу змін грошового обігу, розробки ефективних заходів щодо регулювання темпів зростання обсягу грошової маси в національній економіці використовуються грошові показники (грошові агрегати):
1) агрегат МІ - готівкові гроші в обігу (банкноти, монети) і кошти на банківських рахунках;
2) агрегатМ2= МІ + термінові й ощадні вклади в банках;
3) агрегат М3 = М2 + ощадні вклади у спеціальних кредитних установах;
4) агрегат L – М3 + депозитні сертифікати великих банків.
Функціональні форми грошей, що поєднані в агрегаті МІ, використовуються переважно у функції як засіб обігу і відповідають грошовій масі у вузькому розумінні.
Функціональні форми грошей агрегату М2 використовуються не тільки як засіб обігу, але здебільшого у функції засобу нагромадження. Вони представляють гроші в широкому розумінні.
Швидкість обігу грошей - показник інтенсифікації їхнього руху при функціонуванні як засобу обігу і засобу платежу. Вона залежить від таких чинників: загальноекономічних - циклічного розвитку національної економіки, темпів економічного зростання, руху цін; монетарних - структури платіжного обігу, розвитку кредитних операцій і взаємних розрахунків, рівня відсоткових ставок на грошовому ринку тощо.
Україна розбудовує новий паперово-грошовий обіг. У 1996 році національною грошовою одиницею стала гривня. Порядок її виготовлення і введення в обіг та підтримання товарно-грошової рівноваги розроблено Національним банком України. Всі гривні є банківськими білетами, тобто банкнотами, що дуже важливо. Банкноти забезпечені всіма активами Національного банку (золотом, коштовностями, іноземною валютою) і обмежено випускаються в обіг під реальні товарно-грошові угоди. Отже, банкнотний обіг більш захищений від знецінення і краще гарантує стабільність грошового обігу в національній економіці.
Проведення грошової реформи в Україні та введення власної національної валюти передбачає стабілізацію вітчизняної економіки, її структурну перебудову, досягнення зростаючого виробництва високоякісної і конкурентоспроможної продукції, подолання товарного дефіциту і перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки