5. За способом обґрунтування:

• інтуїтивні рішення — ґрунтуються на відчуттях менеджера у правильності вибору; їх обґрунтованість, оптимальність залежить від особистих якостей менеджера;

• рішення, які ґрунтуються на судженнях (думках, міркуваннях, висновках); їх передумовою є знання, досвід, стаж, кваліфікація; формуються швидко, але часто не беруть до уваги нових альтернатив;

• раціональні рішення — мають у своїй основі науково обґрунтовані аналітичні процеси; здебільшого бувають найоб'єктивнішими.

6. За способом прийняття:

• одноособові рішення;

• колегіальні рішення — готуються групою фахівців, а приймає їх відповідна група менеджерів;

• колективні рішення — приймаються загальними зборами, відповідним колективом.

7. За характером:

• економічні рішення;

• технологічні рішення;

• соціально-психологічні рішення;

• адміністративні рішення.

105. Адаптивні інтелектуальні системи.

Інтелектуальні адаптивні системи - системи, що можуть гнучко підбирати обсяг та характер учбових матеріалів, що необхідні конкретному слухачу в залежності від його цілей та початкових знань. Адаптивні інтелектуальні системи діляться на два типи: т.з. псевдо адаптивні системи та повно адаптивні системи. Псевдоадаптивні системи вже на етапі розробки отримують широкий набір функцій, а користувачу пропонується лише необхідна саме йому частина набора. Адапти́вна систе́ма (система, що сама пристосовується) — адаптивна система, що автоматично змінює алгоритми свого функціонування і (іноді) свою структуру з метою збереження або досягнення оптимального стану при зміні зовнішніх умов.

Приклади інтелектуальних адаптивних систем:

• «Живі»: людина, сім'я, організація.

• Механічні: системи контролю і управління (за рахунок механізму зворотного зв'язку).

• Комп'ютерні: роботи, штучна нейронна мережа.

Парадигма адаптації адаптивної інтелектуальної системи в системах прийняття рішення полягає в: побудові адаптивних математичних моделей економічних явищ як складової інтелектуалізації системи прийняття рішень; розглядаються інтелектуальні системи прийняття рішень як інструмент побудови сценарію економічних подій, їх прогнозування для прийняття рішень в оперативному управлінні трансформаційними процесами, формуються навички та вмінняформалізації економічних задач, тобто побудови математичних моделей, проведення якісних досліджень математичної моделі та використання інтелектуальних систем прийняття рішень при виборі з множини траєкторій економічного розвитку, змістовного тлумачення числової інформації в контексті побудованої математичної моделі та можливого подальшого розвинення результатів моделювання.

106. Методологія створення інтелектуальних експертних систем.

Інтелектуальною експертною системою (ІEC) називають систему підтримки прийняття рішень, яка містить знання з певної вузької предметної області, а також може пропонувати користувачу рішення проблем з цієї галузі і обґрунтовувати їх. Інтелектуальна експертна система складається з бази знань, механізму логічного виводу і підсистеми обґрунтувань. Методологія створення інтелектуальних експертних систем - це спроба значного розширення області застосування комп'ютерної техніки і суттєвого збільшення її можливостей як допомоги людині у її інтелектуальній роботі.До появи експертних систем комп'ютери створювались за принципами алгоритмічної методології. Для того, щоб такі обчислювальні системи могли успішно працювати, вимагається виконати значну низку попередніх умов. Перш за все, для кожної розв'язуваної задачі потрібно знайти або створити алгоритм. Потім цей алгоритм потрібно перетворити у докладну програму яка реалізуватиме майбутні обчислення. Також, потрібно потурбуватися про те, щоб всі обчислення були забезпечені повним обсягом достовірної вихідної інформації. Такий спосіб використання комп'ютерної техніки пов'язаний зі значними труднощами. По-перше, по мірі зростання складності розв'язуваних задач, швидко зростає трудомісткість і вартість програмування роботи комп'ютера, що вже зараз стає сильним гальмом для подальшого використання обчислювальної техніки. По-друге, багато практичних задач, які виникають в процесі діяльності людини, не забезпечені належним об'ємом вихідних даних, оскільки людина діє як правило в умовах більшої чи меншої інформаційної невизначеності.