- •1. Предмет психології вищої школи, її завдання та основні категорії.
- •2. Криза сучасної освіти та основні напрямки реформування вищої освіти і науки в ххі столітті.
- •3. Роль психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача вищої школи.
- •5. Студентство як особливе соціально-психологічне явище. Своєрідність соціальної ситуації розвитку сучасного студентства.
- •7. Суперечності студентського віку та шляхи їх розв'язання.
- •8. Адаптація студента-першокурсника до навчання у вищій школі, її види та умови ефективності.
- •9. Динаміка розвитку студента протягом навчання його у внз (проблеми і завдання).
- •10. Новоутворення студентськго віку як передумова успішного розвязання професійних завадань молодим фахівцем.
- •11. Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою
- •12. Фактори, що визначають соціально-психологічний портрет сучасного студента
- •13. Мотивація професійного вибору та здобуття молоддю вищої освіти
- •14. Типологія студентів
- •15. Психолого-педагогічна модель особистості викладача вищої школи
- •16. Психологічні типи викладачів оцінка ефективності їх педагогічної діяльності.
- •17. Механізм та джерела соціалізації особистості студента у вищій школі.
- •18.Формування «я – концепції» студента, як показник його особистісного зростання протягом навчання у внз.
- •19. Формування професійної спрямованості особистостї студента. Розвиток професійної ідентичності.
- •20. Мета і зміст виховання студентської молоді.
- •21. Психологічні принципи і методи виховання студентів у процесі навчання
- •22. Самовиховання і саморозвиток майбутніх фахівців з вищою освітою
- •23. Соціально-психологічні чинники та психологічні механізми формування моральних якостей студентів.
- •24. Основні напрями реалізації виховних ф-й у вш
- •25. Формування психологічної готовності студентів до самостійного виконання професійних функцій після закінчення внз
- •26. Психологічні засади педагогічного управління навчальним процесом у вищій школі
- •27. Педагогічний контроль і оцінка як функція управління
- •28. Навч-проф діяльність
- •29. Мотивація учіння студентів
- •30.Активізація пізнав діяльності
- •31. Емоційно-вольові процеси і психічні стани в навчально-професійній діяльності студента.
- •32. Психологічні особливості засвоєння знань студентами
- •33. Психолого-педагогічні аспекти організації самостійної навчальної діяльності студентів.
- •34. Розвиток творчого мислення студентів у процесі навчання.
- •35. Академічна успішність студентів, її критерії та умови ефективності. Причини неуспішності та їх подолання.
- •36. Індивідуальний стиль навчально-пізнавальної діяльності студента, його формування та врахування в процесі навчання.
- •37. Психологічні особливості студентської академічної групи, її структура
- •38. Соціально-психологічні явища в студентській академічній групі та їх вплив на особистість студента.
- •39. Рівні розвитку студентської академічної групи та шляхи формування студентського колективу.
- •40. Проблема керівництва і лідерства в студентській академічній групі. Психологічні засади студентського самоврядування.
- •41.Професійно-педагогічне спілкування та його особливості в умовах вищого навчального закладу
- •42.Стилі професійно-педагогічного спілкування та оцінка їхньої ефективності
- •43.Психологічні умови організації та ефективності професійного діалогу.
- •44.Протиріччя та бар,єри проф.-пед.Спілкування,їхні причини та шляхи подолання
- •45.Взаємини «викладач-студент» як чинник становлення і розвитку особистості майбутнього фахівця та їх оптимізація.Роль авторитету викладача.
- •46. Позиція викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами
- •47. Педогогічний конфлікт у взаєминах «студент-викладач», його особливості.
- •48. Особливості змісту і структури науко-педагогічної діяльності викладача та психологічні передумови її ефективності. Роль настанов і особливостей «я-концепція» викладача.
- •49. Шляхи формування педагогічної майстерності і підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи.
- •50. Болонський процес і психологічні проблеми реформування вищої освіти в Україні.
11. Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою
Майбутній фахівець із вищою освітою повинен опанувати як систему професійних знань, умінь і навичок, так і набути високу культуру, стати представником передової частини суспільства – еліти. Він повинен бути інтелігентом, тобто не тільки «знаючим, розуміючим», але й з високою культурою поведінки. Реалізувати це завдання можливо лише за умови єдності трьох складових освіти – навчання, розвитку і виховання.
. У студентському віці – це навчально-професійна діяльність, яка включає в себе взаємодію трьох взаємопов’язаних блоків:
Операційно-дійовий блок – це система цілей, дій і операцій, які формують професійні знання, уміння і навички.
Блок потреб, мотивів і інтересів – це двигун діяльності, спонукальна сила, яка надає діяльності енергії.
Блок міжособистісного та ділового педагогічного спілкування викладача і студентів.
Зміни, що відбуваються в одному з блоків, викликають зміни в інших.
Вимоги соціуму до освіченої людини як особистості визначаються історичним його розвитком:
- відповідальність за те, що відбувається в державі;
- поважне ставлення до людей;
- пріоритет етичного (морального) значення вчинку перед його практичними результатами;
- бездоганне володіння собою;
- упевненість у своїй привабливості (висока самоцінність);
- певний «кураж», хоробрість із відтінком манірності.
В Україні також є спроби визначити освітянський стандарт для випускника школи і фахівця з вищою освітою. Так, у Законі України «Про вищу освіту» визначено, що спеціаліст з вищою освітою повинен мати професійні, світоглядні й громадянські якості. Це завдання конкретизовано в проекті «Програми розвитку освіти в Україні на 2005 – 2010 рр.»: Формування творчої, духовно багатої особистості, з національною свідомістю, патріотичними почуттями. Сучасна освіта повинна працювати на вищі досягнення людини, що пов’язані з розвитком її особистісного потенціалу. Повинна відбуватися гармонізація професійного й духовного оптимуму суб’єкта. Таким чином, соціальна культура була та є центром і середовищем розвитку особистості.
12. Фактори, що визначають соціально-психологічний портрет сучасного студента
Соціально-психологічний портрет сучасного студента визначається, насамперед, статусом студентства в умовах становлення ринкової економіки, трансформації всіх сфер суспільного життя в Україні.
До чинників, які визначають соціально-психологічний портрет сучасного студента належать:
1. Рівень підготовки, система цінностей, ставлення до навчання, поінформованість про вузівські реалії, уявлення про професійне майбутнє та інше, тобто те, з чим студент приходить до вищої школи і впливати на що можна лише опосередковано.
2. Організація навчального процесу у вищій школі, рівень викладання, тип взаємин викладача зі студентами та інші чинники, які проявляються в процесі навчання та якими можна управляти.
Процес вибору професії, навчання у ВНЗ для багатьох студентів став більш прагматичним, цілеспрямованим, що відповідає тим соціально-економічним і політичним змінам, ціннісним трансформаціям, які відбуваються в українському суспільстві. Цінність вищої освіти як самостійного соціального феномену, який має соціокультурну, особистісну і статусну привабливість, відступила на другий план. Водночас відбуваються певні зміни в системі цінностей молоді щодо роботи і професії. Для молоді важливішими стають такі ознаки: висока оплата праці, цікава робота, можливість досягти професійної майстерності, а також виявляти ініціативу. Прагматичніший підхід молодих людей виявляється також у поглядах на різні аспекти професійної діяльності. Пріоритетними стають зручні години роботи, тривала відпустка, відповідність змісту діяльності своїм здібностям тощо. Хоча вища освіта й не розглядається єдиною передумовою досягнення всього цього, однак і не заперечується її значення та роль у професійній кар’єрі.