47. Педогогічний конфлікт у взаєминах «студент-викладач», його особливості.

Конфлікт– зіткнення на індивідуально-психоло¬гічному або соціально-психологічному рівнях значущих, конкурентних або несумісних потреб, мотивів, інтересів, цілей, дій і вчинків. Конфлікт завжди містить у собі елемент невизначеності (невідомо, що і як буде да¬лі), а тому виникає емоційна напруга.

У конфліктах, що виникають між викладачем і студентом або групою загалом, потрібно враховувати юнацьке прагнення до самоствердження, за яким прихований пошук самого себе, який проте часто не усвідомлюється. Через це самоутверджуватися можна не тільки агресивною поведінкою, а й протистоянням агресії, що свідчить про вищий рівень розвитку особистос¬ті та наявність конструктивних засобів вирішення конфліктів. Будь-який конфлікт має спонукати кожну сторону конфлікту до пошуку результатив¬ного виходу з конфліктної ситуації та прийняття ефективного рішення, яке сприяє викоріненню проблеми. Також потрібно пам’ятати про вікові пси¬хологічні особливості юнаків і дівчат. Це вік активного входження в дорос¬ле життя, засвоєння всього розмаїття соціальних ролей дорослої людини і опанування функціями майбутньої професійної діяльності. Проте кризи і суперечності юнацького віку в поєднанні з високим інтелектуальним на¬вантаженням та інтенсивним студентським життям часто призводять до підвищення рівня емоційності і пристрасності, моральної вразливості й образливості. Цей конфліктогенний стан, з одного боку, посилюється не¬високим соціальним статусом студента, рівнем його суспільного визнання, а з іншого – недостатнім життєвим досвідом (у т.ч. вирішення виробничих конфліктів), неадаптованістю поведінки в нових, складних умовах ВНЗ. Конфліктна ситуація може бути спровокована також невдоволенням сту¬дента собою, почуттям своєї неповноцінності або, навпаки, думками про свою винятковість, бажанням посісти гідне місце у студентському оточен¬ні, яке не вдається задовольнити.

Педагогічні конфліктні ситуації за своєю природою мають суттєві особливості:

• суб’єкти конфліктних ситуацій неоднакові за соціальним статусом (викладач – студент), що визначає також різну їхню поведінку;

• суб’єкти конфліктних ситуацій відрізняються за віком і мають різний життєвий досвід, у них неоднаковий ступінь відповідальності;

• суб’єкти конфліктних ситуацій нерівні за освіченістю, у них різне ро¬зуміння явищ і їхніх причин;

• суб’єкти конфліктних ситуацій мають різні здібності щодо вирішення життєвих і професійних проблем.

У зв’язку з цим педагогічна конфліктна ситуація розглядається і оці¬нюється ними з різних точок зору. Водночас позитивний вихід із конфлік¬тної педагогічної ситуації має длястудентів виховне значення (це модель вирішення ними міжособистісних конфліктів з однокурсниками та кон¬фліктів із вихованцями в майбутній педагогічній діяльності). У зв’язку з цим викладач зобов ‘язаний брати на себе відповідальність за управління конфліктною педагогічною ситуацією, усувати протиріччя, не руйнуючи педагогічної взаємодії і не впливаючи негативно на педагогічний процес.

Будь-який педагогічний конфлікт треба розглядати в динаміці:

1) Виникнення конфліктної ситуації.

2) Усвідомлення конфліктної ситуації.

3) Перехід до конфліктної поведінки.

4) Розв’язання конфлікту як кінцева стадія.

Розглянемо такі види конфліктних педагогічних ситуацій (за М.М. Ри-баковим):

- конфліктні ситуації діяльності, які виникають щодо якості ви¬конання (або невиконання) студентом навчальних завдань, рівня його успішності;

- конфліктні ситуації поведінки (вчинків) відбуваються тоді, коли студент порушує правила поведінки у вищій школі, найчастіше під час занять, а також у гуртожитку, громадських місцях та ін.;

- конфліктні ситуації стосунків постають у сфері емоційно-цінніс¬них взаємин студентів і викладачів, у професійно-педагогічному спілку¬ванні.

Конфліктна ситуація є загостренням протилежних поглядів, цінностей та цілей і може виникати також у педагогічному процесі, у взаєминах ви¬кладача і студентів. Наприклад, викладач повинен дотримуватися психо¬логічного правила взаємин – приймати студента таким, яким він є. Так, це викладачеві не дуже важко робити, якщо студент сумлінно виконує всі покладені на нього обов’язки, коли він «щира душа», відвертий у педа¬гогічному спілкуванні, повідомляє про те, у чому він не погоджується з викладачем. Тоді можна вести з ним діалог, вирішувати разом усі спірні питання, знаходити оптимальні рішення проблеми. А якщо всього цього немає?.. Адже є також студенти, які на заняттях особливої комунікатив¬ної активності не виявляють, уникають соціальних контактів із виклада-чем, усамітнені, приховують свої почуття, навчаються без інтересу – їм усе байдуже. Є також такі студенти, які відверто починають протидіяти викладачеві, протиставляють свою думку і доводять стосунки до серйоз¬ного загострення – виникає конфлікт-конкуренція. Для поведінки деяких студентів характерна зухвалість, нігілізм і критиканство, порушення тру¬дової дисципліни. Як у цій ситуації потрібно реагувати викладачеві, не за¬гострюючи суперечностей і не доводячи їх до педагогічного конфлікту?

Якщо метою викладача є не конкуренція зі студентами, а досягнен¬ня згоди, то в результаті успішного управління конфліктною ситуацією (ми можемо тоді назвати її творчою, яка має дієву силу) виграє кожен, бо зіткнення думок породжує істину. Істина – це не думка більшості, а постійний процес пошуку і відкриття, який виникає тоді, коли ми об¬говорюємо власні думки й погляди з іншими людьми, шукаємо глибше розуміння якихось ідей. Ось чому дуже важливо, щоб така конфліктна ситуація навіть була складником навчального процесу у ВНЗ.

Бувають випадки, коли студент не згоден із думкою викладача, ви¬словленої ним під час лекції. У цьому разі можна дотримуватися таких правил, по-перше, кожен, зокрема викладач, має право на свою точку зо¬ру, по-друге, студент теж має таке право, проте викладач проводить за¬няття, тому саме йому належить «право першого голосу».Коректний викладач ще раз пояснить незгідному студентові, але краще перенести таке обговорення на семінарське заняття, а можливо, треба й самому під¬готуватися до грамотної відповіді. Коректність студента полягає у пра¬вильному формулюванні запитання, але спочатку цьому має передувати грамотний внутрішній діалог.

Отже, викладачеві слід стимулювати у студентській аудиторії ви¬никнення різних думок. Результатом цього буде посилення позитивної мотивації учіння студентів, поглиблення їхнього розуміння важливості обговорення проблеми.