- •1. Предмет психології вищої школи, її завдання та основні категорії.
- •2. Криза сучасної освіти та основні напрямки реформування вищої освіти і науки в ххі столітті.
- •3. Роль психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача вищої школи.
- •5. Студентство як особливе соціально-психологічне явище. Своєрідність соціальної ситуації розвитку сучасного студентства.
- •7. Суперечності студентського віку та шляхи їх розв'язання.
- •8. Адаптація студента-першокурсника до навчання у вищій школі, її види та умови ефективності.
- •9. Динаміка розвитку студента протягом навчання його у внз (проблеми і завдання).
- •10. Новоутворення студентськго віку як передумова успішного розвязання професійних завадань молодим фахівцем.
- •11. Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою
- •12. Фактори, що визначають соціально-психологічний портрет сучасного студента
- •13. Мотивація професійного вибору та здобуття молоддю вищої освіти
- •14. Типологія студентів
- •15. Психолого-педагогічна модель особистості викладача вищої школи
- •16. Психологічні типи викладачів оцінка ефективності їх педагогічної діяльності.
- •17. Механізм та джерела соціалізації особистості студента у вищій школі.
- •18.Формування «я – концепції» студента, як показник його особистісного зростання протягом навчання у внз.
- •19. Формування професійної спрямованості особистостї студента. Розвиток професійної ідентичності.
- •20. Мета і зміст виховання студентської молоді.
- •21. Психологічні принципи і методи виховання студентів у процесі навчання
- •22. Самовиховання і саморозвиток майбутніх фахівців з вищою освітою
- •23. Соціально-психологічні чинники та психологічні механізми формування моральних якостей студентів.
- •24. Основні напрями реалізації виховних ф-й у вш
- •25. Формування психологічної готовності студентів до самостійного виконання професійних функцій після закінчення внз
- •26. Психологічні засади педагогічного управління навчальним процесом у вищій школі
- •27. Педагогічний контроль і оцінка як функція управління
- •28. Навч-проф діяльність
- •29. Мотивація учіння студентів
- •30.Активізація пізнав діяльності
- •31. Емоційно-вольові процеси і психічні стани в навчально-професійній діяльності студента.
- •32. Психологічні особливості засвоєння знань студентами
- •33. Психолого-педагогічні аспекти організації самостійної навчальної діяльності студентів.
- •34. Розвиток творчого мислення студентів у процесі навчання.
- •35. Академічна успішність студентів, її критерії та умови ефективності. Причини неуспішності та їх подолання.
- •36. Індивідуальний стиль навчально-пізнавальної діяльності студента, його формування та врахування в процесі навчання.
- •37. Психологічні особливості студентської академічної групи, її структура
- •38. Соціально-психологічні явища в студентській академічній групі та їх вплив на особистість студента.
- •39. Рівні розвитку студентської академічної групи та шляхи формування студентського колективу.
- •40. Проблема керівництва і лідерства в студентській академічній групі. Психологічні засади студентського самоврядування.
- •41.Професійно-педагогічне спілкування та його особливості в умовах вищого навчального закладу
- •42.Стилі професійно-педагогічного спілкування та оцінка їхньої ефективності
- •43.Психологічні умови організації та ефективності професійного діалогу.
- •44.Протиріччя та бар,єри проф.-пед.Спілкування,їхні причини та шляхи подолання
- •45.Взаємини «викладач-студент» як чинник становлення і розвитку особистості майбутнього фахівця та їх оптимізація.Роль авторитету викладача.
- •46. Позиція викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами
- •47. Педогогічний конфлікт у взаєминах «студент-викладач», його особливості.
- •48. Особливості змісту і структури науко-педагогічної діяльності викладача та психологічні передумови її ефективності. Роль настанов і особливостей «я-концепція» викладача.
- •49. Шляхи формування педагогічної майстерності і підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи.
- •50. Болонський процес і психологічні проблеми реформування вищої освіти в Україні.
22. Самовиховання і саморозвиток майбутніх фахівців з вищою освітою
Професійне самовдосконалення — свідомий, цілеспрямований процес підвищення рівня власної професійної компетенції та розвитку професійно значущих якостей відповідно до соціальних вимог, умов професійної діяльності та власної програми розвитку.
Професійне самовдосконалення майбутнього фахівця відбувається у двох взаємопов'язаних формах — самоосвіта і самовиховання.
Головною метою самовиховання на сучасному етапі є досягнення згоди зі самим собою, знаходження сенсу життя, самоактуалізація і самореалізація потенційних можливостей, природних здібностей та активне самоутвердження в суспільному житті.
Самоактуалізація - постійне прагнення людини до повного виявлення і розвитку особистісних потенційних можливостей та до їх реалізації.
Самореалізація - свідома, цілеспрямована матеріально-практична, соціальна й духовна діяльність особи, скерована на реалізацію власних сил, здібностей, можливостей, життєвих настанов.
Самоутвердження - намагання утвердитися в певному соціальному статусі й соціальній ролі.
За своєю сутністю самовиховання - явище соціальне. Воно властиве тільки людині, яка усвідомлює себе в системі суспільних відносин.
Суттєвою передумовою ефективності процесу самовиховання українського студентства на сучасному етапі становлення національної системи виховання є:
■ постійне врахування суб'єктами виховання важливості, необхідності та складності цього процесу у виховній роботі ВНЗ;
■ наявність необхідних психолого-педагогічних знань і практичного досвіду науково-педагогічних працівників (кураторів) з питань організації самовиховання студентів;
■ усвідомлення необхідності постійного керівництва та здійснення системного психолого-педагогічного впливу на самовиховання студентів;
■ перетворення студентів на суб'єктів самовиховання;
■ творче поєднання процесу самовиховання з активною навчально-пізнавальною діяльністю та організацією культурно-просвітницької роботи і дозвілля;
■ надання цьому процесу гуманного, національного і особистісного спрямування.
До найважливіших внутрішніх передумов, які визначають ефективність самовиховання студентів, варто зарахувати:
■ потреби й мотиви, що спонукують до роботи над собою;
■ переконання, розвинуту самосвідомість і самокритичність, які дають змогу об'єктивно оцінити свої достоїнства, позитивні якості й вади;
■ наявність почуття самоповаги та гордості за належність до обраного навчального закладу, яке вимагає не відставати від інших студентів і бути серед найкращих;
■ певний рівень розвитку вольових якостей, звичок самооцінки, самоконтролю і саморегулювання, які надають процесові самовиховання цілеспрямованості та різнобічності;
■ оволодіння теорією самовиховання та методикою роботи над собою;
■ свідома установка на позитивний результат самовиховання;
■ психологічна готовність до активної, системної роботи із самовиховання.
Самовиховання здійснюється на основі певних принципів, які є найбільш загальними вихідними положеннями і вимогами особистості до самої себе і визначають мету, ідеали, зміст, методику та організацію процесу самовиховання.
Основні принципи самовиховання:
■ природовідповідності та народності самовиховання;
■ демократичності самовиховання, виховання стійкої громадської позиції та гуманістичної моралі;
■ системності, цілеспрямованості, ціннісної орієнтації виховання та самовиховання;
■ послідовності, неперервності та систематичності;
■ єдності самовиховання та наукового світосприйняття;
■ формування активної життєвої позиції та позитивного спрямування самовиховання;
■ взаємозв'язку виховання та самовиховання і професійної діяльності.
Ефективність самовиховання майбутнього фахівця значною мірою залежить від педагогічного керівництва цим процесом.
Основні методи самовиховання: самопереконання, самоспостереження, самоконтроль, самоаналіз, самозвіт, самонаказ, самопорівняння, самоорганізація життя та діяльності, самотренування, аутотренінг, наслідування прикладу, стимулювання самовиховання, самозаохочення, самоосуд, самопримус, самопідбадьорювання, самозобов'язання, само-інструктування, самонавіювання, самовправа, самокритика, самонагадування та ін.
