21. Психологічні принципи і методи виховання студентів у процесі навчання

Оптимізація змісту, форм і методів виховання потребує всебічного врахування його принципів, у яких відображені закономірності виховного процесу.

Принцип виховання — керівне твердження, яке відображає загальні закономірності процесу виховання і визначає вимоги до змісту його організації і методів.

До основних принципів виховання належать:

Цілеспрямованість виховання. Виховна робота має спрямовуватися на виховання всебічно розвиненої особистості, підготовку її до свідомої й активної трудової діяльності.

Зв'язок виховання з життям. Виховна діяльність закладу освіти має спонукати учнів (студентів) до участі в житті суспільства вже під час навчання, в процесі підготовки до подальшої трудової діяльності.

Єдність свідомості та поведінки у вихованні.

Виховання в праці. Передбачає усвідомлення учнями (студентами) того, що праця — єдине джерело задоволення матеріальних і духовних потреб людей, фактор всебічного розвитку особистості.

Комплексний підхід у вихованні. Вимагає враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів (студентів), а також постійно коригувати виховні впливи залежно від рівня їх вихованості.

Виховання особистості в колективі. Колектив є могутнім засобом виховання і багато рис особистості формуються тільки в колективі.

Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю вихованців.

Поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього.

Індивідуальний підхід до кожного вихованця.

Систематичність, послідовність і наступність у вихованні. Формування свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки вимагає системи виховних заходів, які застосовують у певній послідовності.

Єдність педагогічних вимог закладу освіти, сім'ї і громадськості.

Національні принципи виховання.

Народність —навчання рідною мовою; формування національної свідомості, прищеплення любові до рідної землі, свого етносу, шанобливого ставлення до його культурної спадщини.

Природо-відповідність — урахування багатогранної й цілісної природи людини

Культуро-відповідність — органічний зв'язок з історією народу, його мовою, культурними традиціями.

Гуманізація — створення умов для формування таких якостей молодої людини, як гуманність, щирість, людяність, доброзичливість, милосердя та ін.

Демократизація — усунення авторитарного стилю виховання, сприйняття особистості вихованця як вищої суспільної цінності, визнання його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності.

Етнізація — наповнення виховання національним змістом, що передбачає формування самосвідомості громадянина.

Отже, принципи виховання студентів - найбільш загальні провідні положення, які визначають мету, ідеали, зміст, методику та організацію процесу виховання у ВНЗ.

Відповідно, системність принципів виховання зумовлює також системність методів виховання студентів.

Знання методологічних, методичних і психолого-педагогічних вимог системи сучасних принципів виховання особистості студента є ознакою високої педагогічної культури суб'єкта виховання у ВНЗ та важливою передумовою ефективності всього навчально-виховного процесу в них.

Однією з найпоширеніших є класифікація методів виховання В. О. Сластьоніна, згідно з якою розрізняють такі групи методів:

- методи формування свідомості особистості: бесіди, лекції, дискусії, переконання, навіювання, приклад;

- методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки: привчання, педагогічна вимога, громадська думка, довір'я, тренування, створення виховних позицій, прогнозування;

- методи стимулювання діяльності й поведінки: гра, змагання, заохочення, покарання;

- методи самовиховання: самопізнання, самооцінка, саморегуляція.

Досить поширеною у педагогічній літературі є класифікація методів виховання за ознакою спрямованості на поведінково-діяльнісну, інтелектуальну та емоційно-вольову сфери виховання:

- переконання, тренування, заохочення і покарання (М. І. Болдирев, М. К. Гончаров, Ф. Ф. Корольов та ін.);

- методи переконання, організації діяльності, стимулювання поведінки учнів (Т. О. Ільїна, І. Т. Огородников);

- методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю студентів;

- методи організації діяльності й досвіду суспільної поведінки і діяльності вихованців;

- методи усвідомлення цінностей суспільства, організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки, стимуляції діяльності й поведінки, педагогічної підтримки (Н. Є. Мойсеюк).