- •1. Предмет психології вищої школи, її завдання та основні категорії.
- •2. Криза сучасної освіти та основні напрямки реформування вищої освіти і науки в ххі столітті.
- •3. Роль психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача вищої школи.
- •5. Студентство як особливе соціально-психологічне явище. Своєрідність соціальної ситуації розвитку сучасного студентства.
- •7. Суперечності студентського віку та шляхи їх розв'язання.
- •8. Адаптація студента-першокурсника до навчання у вищій школі, її види та умови ефективності.
- •9. Динаміка розвитку студента протягом навчання його у внз (проблеми і завдання).
- •10. Новоутворення студентськго віку як передумова успішного розвязання професійних завадань молодим фахівцем.
- •11. Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою
- •12. Фактори, що визначають соціально-психологічний портрет сучасного студента
- •13. Мотивація професійного вибору та здобуття молоддю вищої освіти
- •14. Типологія студентів
- •15. Психолого-педагогічна модель особистості викладача вищої школи
- •16. Психологічні типи викладачів оцінка ефективності їх педагогічної діяльності.
- •17. Механізм та джерела соціалізації особистості студента у вищій школі.
- •18.Формування «я – концепції» студента, як показник його особистісного зростання протягом навчання у внз.
- •19. Формування професійної спрямованості особистостї студента. Розвиток професійної ідентичності.
- •20. Мета і зміст виховання студентської молоді.
- •21. Психологічні принципи і методи виховання студентів у процесі навчання
- •22. Самовиховання і саморозвиток майбутніх фахівців з вищою освітою
- •23. Соціально-психологічні чинники та психологічні механізми формування моральних якостей студентів.
- •24. Основні напрями реалізації виховних ф-й у вш
- •25. Формування психологічної готовності студентів до самостійного виконання професійних функцій після закінчення внз
- •26. Психологічні засади педагогічного управління навчальним процесом у вищій школі
- •27. Педагогічний контроль і оцінка як функція управління
- •28. Навч-проф діяльність
- •29. Мотивація учіння студентів
- •30.Активізація пізнав діяльності
- •31. Емоційно-вольові процеси і психічні стани в навчально-професійній діяльності студента.
- •32. Психологічні особливості засвоєння знань студентами
- •33. Психолого-педагогічні аспекти організації самостійної навчальної діяльності студентів.
- •34. Розвиток творчого мислення студентів у процесі навчання.
- •35. Академічна успішність студентів, її критерії та умови ефективності. Причини неуспішності та їх подолання.
- •36. Індивідуальний стиль навчально-пізнавальної діяльності студента, його формування та врахування в процесі навчання.
- •37. Психологічні особливості студентської академічної групи, її структура
- •38. Соціально-психологічні явища в студентській академічній групі та їх вплив на особистість студента.
- •39. Рівні розвитку студентської академічної групи та шляхи формування студентського колективу.
- •40. Проблема керівництва і лідерства в студентській академічній групі. Психологічні засади студентського самоврядування.
- •41.Професійно-педагогічне спілкування та його особливості в умовах вищого навчального закладу
- •42.Стилі професійно-педагогічного спілкування та оцінка їхньої ефективності
- •43.Психологічні умови організації та ефективності професійного діалогу.
- •44.Протиріччя та бар,єри проф.-пед.Спілкування,їхні причини та шляхи подолання
- •45.Взаємини «викладач-студент» як чинник становлення і розвитку особистості майбутнього фахівця та їх оптимізація.Роль авторитету викладача.
- •46. Позиція викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами
- •47. Педогогічний конфлікт у взаєминах «студент-викладач», його особливості.
- •48. Особливості змісту і структури науко-педагогічної діяльності викладача та психологічні передумови її ефективності. Роль настанов і особливостей «я-концепція» викладача.
- •49. Шляхи формування педагогічної майстерності і підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи.
- •50. Болонський процес і психологічні проблеми реформування вищої освіти в Україні.
1. Предмет психології вищої школи, її завдання та основні категорії.
Обєктом психологічної науки є соціальні суб’єкти, їх діяльність, зв’язки і відношення. Із цих позицій предметом психології вищої школи є особистість викладача та студента в їх розвивальній педагогічній взаємодії. Вона досліджує роль «особистісного чинника» при впровадженні інноваційних технологій навчання та виховання у ВНЗ, психологічні умови і механізми становлення особистості майбутнього фахівця в системі ступеневої вищої освіти (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр). Психологія вищої школи вивчає закономірності функціонування психіки студента як суб’єкта навчально-професійної діяльності та специфіку науково-педагогічної діяльності викладача, а також соціально-психологічні особливості професійно-педагогічного спілкування та взаємин викладачів і студентів.
Основними категоріями психології вищої школи є «Навчання», «Розвиток», «Виховання» в єдності та взаємозв’язку, що визначається загальним поняттям «Едукація». Понятійний апарат психології вищої школи становлять такі поняття, як «Професійна спрямованість», «Професійна соціалізація», «Професійна ідентичність», «Навчально-професійна діяльність», «Я-концепція студента», «Професійно-педагогічне спілкування», «Студентська академічна група», «Професіоналізм», «Адаптація», «Професійна готовність» та ін.
Основна ідея реформування системи освіти в Україні – це поетапне трансформування національної системи освіти до європейського геокультурного простору, підняття престижу вітчизняних дипломів про вищу освіту. Ці ідеї конкретизуються в таких завданнях: -) готувати фахівців із вищою освітою до подальшої самостійної безперервної самоосвіти, озброїти їх методами теоретичного мислення й наукового пізнання;
-) навчити орієнтуватися в потоці інформації, яка нарощує темпи збільшення обсягу;
-) виховувати потребу в подальшій самоосвіті та професійному самовдосконаленні. Психологія вищої школи як наукова і прикладна галузь розв’язує низку науково-дослідних, діагностично-корекційних і практичних завдань.
Актуальні науково-дослідні завдання психології вищої школи:
- психологічне обґрунтування професіограми сучасного фахівця вищої кваліфікації (педагога, психолога, менеджера, інженера тощо), на основі якої має розроблятися державний стандарт змісту спеціалізації професійної підготовки в системі ступеневої вищої освіти; - виявлення соціокультурних, соціально-психологічних, індивідуально-психологічних і дидактичних чинників соціалізації особистості майбутнього фахівця, щоб проектувати індивідуальну траєкторію професійного становлення кожного студента протягом усіх років його навчання; - розробка психологічних засад формування у студентів і викладачів національної самосвідомості, активної громадянської позиції, ментально-духовних настанов стосовно «рідномовленнєвих обов’язків» (І. Огієнко) і розвитку україномовного освітнього простору; - вивчення психологічних закономірностей діалогу студента і комп’ютера та розробка психологічних основ комп’ютеризації навчального процесу у вищій школі; - дослідження психологічних проблем підготовки науково-педагогічних кадрів, становлення особистості майбутнього викладача протягом навчання в магістратурі та аспірантурі; -вивчення психологічних засад наукової творчості, вдосконалення професіоналізму й підвищення педагогічної майстерності викладачів.
До діагностично-корекційних завдань психології вищої школи належать: -)розробка методів професійної орієнтації старшокласників для свідомого обрання ними відповідного фаху та обґрунтування системи професійного відбору молоді до ВНЗ; -)діагностика настанов студентів щодо самих себе задля формування позитивної «Я-концепції» – ядра особистості майбутнього фахівця; -)визначення рівня психологічної готовності першокурсників до навчання у вищій школі та розробка передумов їхньої успішної адаптації; -) вивчення стану взаємин викладачів і студентів для налагодження оптимальної педагогічної взаємодії, конструктивного розв’язання можливих міжособистісних конфліктів.
Серед найважливіших практичних завдань психології вищої школи в період реформування вищої освіти в Україні є такі: -)розробка наукової, психолого-методичної бази для контролю за процесом, повноцінністю змісту та умовами психічного розвитку студентів, їхнім особистісним зростанням і професійним становленням (зокрема в умовах кредитно-модульної системи навчання); -) психологічна експертиза змісту робочих програм із вивчення навчальних дисциплін, які повинні вміщувати всю технологію опанування знаннями; -)обґрунтування оптимальних форм навчально-професійної діяльності та спілкування студентів, які сприяють засвоєнню ними всього розмаїття професійних функцій і важливих соціальних ролей; -)розробка особистісно-орієнтованих технологій навчання студентів, психологічне обґрунтування інноваційних дидактичних проектів і педагогічних експериментів у вищій школі; -) пошук ефективних шляхів (методів і засобів) забезпечення фундаментальної психологічної підготовки студентів, підвищення рівня їхньої загальної культури та психологічної компетенції як передумови демократизації, гуманітаризації та гуманізації освіти; -) надання психологічної допомоги та підтримки всім учасникам педагогічного процесу, особливо в періоди особистісних криз і професійного самоствердження.