5. Указівка на методи обробки й аналізу отриманої інформації

Дані, зроблені на основі охарактеризованого інструментарію, можуть бути оброблені вручну, із застосуванням примітивних рахункових пристроїв (типу калькуляторів чи арифмометрів), або за допомогою комп’ютера. Тому потрібно назвати засоби,за допомогою яких передбачається обробляти отриману інформацію. У даному фрагменті дослідницької програми слід домовитися про те, якими математичними («твердими») методами планується аналізувати оброблену інформацію. Таких методів багато.

6. Робочий план дослідження

У ньому намічаються етапи реалізації дослідницької програми, визначаються

основні види роботи, указуються їх календарні терміни, а також витрати (людські і фінансові), необхідні для їх виконання.

Зміст цього плану залежить від умов договору, обраних методів, ступеня готовності інструментарію, кваліфікації виконавців і багатьох інших обставин.

Якщо головним методом дослідження буде, скажімо, анкетування, то основні

види роботи постають в такій послідовності:

• розробка макета анкети,

• визначення моделі вибірки,

• формування вибірки, складання карт чи репрезентації списків опитуваних,

• розмноження анкет для пілотажного етапу дослідження,

• підготовка інструкцій для анкетерів,

• визначення груп респондентів для пілотажу анкети,

• пілотаж (апробація) анкети,

• обробка даних пілотажного опитування,

• доробка анкети з урахуванням даних пілотажу,

• підготовка тексту анкети до тиражування,

• тиражування анкети й інструкцій анкетерам, добір і підготовка анкетерів до

роботи,

• проведення основного опитування,

• контроль за роботою анкетерів,

• вибракування зіпсованих анкет,

• кодування анкет, що залишилися,

• введення інформації в ЕОМ,

• постановка завдань для обробки даних на ЕОМ,

• обробка даних, складання таблиць за підсумками обробки,

• аналіз отриманих даних, підготовка звіту за підсумками дослідження,

• здача звіту замовнику.

При використанні інших методів з’явиться потреба в інших видах роботи, що

можуть «накладатися» на зазначені. Тому бажано розробляти тимчасовий сітковий графік виконання дослідження. На його основі визначаються найбільш слабкі ланки планованих операцій і знаходяться способи їх посилення (скажімо, за рахунок скорочення часу на виконання більш простих видів робіт). Сітковий графік включається в пункт, що завершає дослідницьку програму

ТРЕТЄ

ІІІ. Кількісні соціологічні дослідження.

1. Стратегія індукції

Метод аналітичної індукції, спрямований на систематичний опис процесу розробки гіпотез і визначення нових понять. Індукція як логічний прийом - це процес виведення загального судження з деякої сукупності окремо взятих для спостереження явищ. Аналітична індукція сприяє розвитку універсальних тверджень про сутнісні особливості феномену, або причин або основ, що випереджають і визначають його.

Ааналітична індукція може називатися також методом типових випадків. З цього приводу Ф. Знанецкій пише: "Коли окремий конкретний випадок проаналізовано як типового (або ейдетично), ми робимо висновок, що істотні для нього риси, що визначають його як такий, є спільними для всіх випадків даного класу і відмінними від інших ".

Аналітичну індукцію він протиставляє індукції енумеративній,заснованій на статистичних узагальненнях. Перевагою останнього є те, що отримані з її допомогою висновки відповідають вимогам статистики для формулювання статистичного виведення, оскільки в її основі лежить досить велика вибірка випадків, яка, як передбачається,репрезентує досліджувану соціальну групу. Критика недоліків енумеративної індукції зводиться головним чином до практичної неможливості визначення розміру групи, на основі якої будується вибіркова сукупність. Процедура аналітичної індукції вперше операціонально була описана в роботі У. Робінзона.

Він виділяв шість етапів у процесі аналітичної індукції.

1. Дається приблизне визначення досліджуваного феномена.

2. Формулюються гіпотетичні пояснення цього феномена.

3. Досліджується один випадок з метою визначення, чи відповідає гіпотеза фактам.

4. Якщо гіпотеза не відповідає фактам, то відбувається або перегляд гіпотези, або переосмислення феномена, або досліджений випадок виключається з відповідних даному феномену. Після цього визначення уточнюється.

5. Достатній рівень визначеності може бути досягнутий після того,як перевірені кілька випадків, але виявлення дослідником одиничних фактів, що суперечать поясненням, вимагає пере формулювання гіпотези.

6. Процедура перевірки випадків з метою визначення феномену та уточнення гіпотези повинна тривати до тих пір, поки не будуть встановлені універсальні взаємозв'язки.

7. Випадки, що не належать описуваним визначенням області,перевіряються на їх відповідність кінцевій гіпотезі. Дослідник розглядає, чи всі науково встановлені умови феномена завжди наявні в його присутності, і завжди не мають місця при відсутності.

Таким чином, аналітико-індуктивний метод дослідження припускає дві важливі складові: переформулювання гіпотези, яка б в кінцевому рахунку охоплювала і негативні випадки, і внесення змін до визначення самого феномена в процесі виключення деяких з них. Ці дві взаємноспрямованих процеси здійснюються до тих пір, поки не буде знайдено їх

"точка змички", яка спочатку не була очевидною.

"Пошуки універсального", як назвав аналітичну індукцію Тернер --це пошуки емпірично встановлених причин, заснованих на вибраній кількості детально проаналізованих випадків. У цьому процесі має бути реалістично розглянуто більшість проблематичних особливостей соціального дослідження.

Зниженню популярності аналітичної індукції також сприяла критика цього методу з позитивістської точки зору, часто грунтується на правилах побудови статистичних моделей

Аналітична індукція, вперше застосована і методично розроблена в рамках чиказької школи, заклала основи якісного аналізу як емпіричного методу. Серед них:

1. Збереження в незмінному вигляді первинних даних, документу є досліджувані випадки;

2. Методологічна можливість (а іноді і необхідність перегляду гіпотез і концептуальних визначень основних понять в процесі аналізу;

3. Типологія - основний результат такого дослідження, вона будується на найбільш суттєвих

На противагу аналітичній індукції постійний порівняльний метод пов'язаний з генеруванням і правдоподібним припущенням (а не з попереднім тестуванням) по категоріях, властивостях і гіпотезах з загальних проблем. Деякі з цих властивостей можуть бути причинами, як в аналітичній індукції, але, в противагу їй, інші є умовами, наслідками, аспектами,типами, процесами і т.д. Порівняльний метод використовується на кожному етапі аналітичного процесу побудови обгрунтованої теорії. Він включає в себе наступні процедури: кодування, виділення ключових категорій, теоретичний відбір іформування теоретичної вибірки, теоретичне насичення і інтеграцію теорії.

Створення обгрунтованої теорії проходить три етапи - індукцію, дедукцію і верифікацію, кожен з яких "абсолютно істотний" для формування нової теорії