27. Омоніми, їх основні типи.

Омонімами (гр. – homos - однаковий, onyma - ім”я) називають слова, що звучать і пишуться однаково, але не мають нічого спільного у властивих їм значеннях.

Лава – 1) спосіб шикування;

2) пристрій для сидіння;

3) вулканічна маса;

4) вибій у шахті.

За характером тих ознак, що дають змогу констатувати наявність відповідного відношення між двома або більшою кількістю слів, омоніми класифікують таким чином:

Лексичні Морфологічні

1)повні 1) омоформи

2)часткові 2)омофони

3) омографи

Повним лексичним омонімам властиве:

1) належність до однієї частини мови;

2) збіг усіх форм, властивих відповідним словам;

(Точити –1) гострити, 2) лити; однотонний – 1) вагою в 1 тонну, 2) одноманітний; бал – 1) вечірка, 2) одиниця виміру; моторний - 1)швидкий, 2) те, що має мотор).

Неповні (часткові лексичні омоніми) – це слова, в яких збігається лише частина форм. Неповнота може виявлятися:

1) у розрізненні форм родового відмінка однини (початок – початка (кукурудзи), початку (кінострічки); пролісок – проліска (квітки), проліску (галявини));

2) коли один з омонімів змінюється за числами, а другий – ні (кадри – кадр (з фільма), кадри (робітничі); рись – 1) біг коня, 2)рисі - звірі).

3) у дієсловах неповні омоніми можуть збігатися лише в одному з видів:

зривати (недок.) – зірвати (док. вид); зрити (док. вид); ступити (недок.) – ступати (док.), ступлювати (док. в.).

Омоформами є морфологічні омоніми, що виділяються на підставі звукового збігу й однакового написання форм слів, що належать до різних частини мови (найчастіше іменників і дієслів (поле – 1) лан, 2) від "полоти”; ніс – 1) людини, 2) від "нести”; кілька – 1) риба, 2) числівник; літа – 1) роки, 2) відж "літає”)).

Омографи утворюють слова, однакові за написанням, але різні за звучанням. відмінність у звучанні зумовлюється різною позицією наголосу. це можуть бутирізні слова(деревина – деревина, гори – гори, атлас – атлас, мала - мала), або форми одного й того ж слова (руки – руки, води – води, озера - озера).

Омофони – слова, що збігаються за вимовою в усіх чи окремих граматичних формах, але мають різне значення і відмінне графічне написання. Цей тип омонімів з”являється, коли існує невідповідність між вимовою і правописом (Гамма – 1)буква алфавіту, 2) музичний термін; біль – білль, гриби – греби, прибляклий – пребляклий, преглухий – приглухий, Вікторія – вікторія, Коваль – коваль, клинок- кленок).

Джерелами омонімії є: 1. випадковий збіг неспоріднених слів: деркач (птах) - деркач (ві­ник); термін (слово) - термін (строк);

2. розпад багатозначного слова: переказати (переповісти) - пере­казати (гроші); сісти (про людину) - сісти ( про батарейку);

3. словотворчі процеси: винний (вина) - винний (вино); безділля (не­робство) - безділля (відсутність долі); компостувати (компостер) -компостувати(компост); ВАК (Вища арбітражна комісія) -ВАК(Вища атестаційна комісія);

4.збіг абревіатури та вже наявного в мові слова: СУМ (Словник української мови - сум (смуток); СТО (станція технічного обслугову­вання) - сто (100);

5. збіг українського та іншомовного слова: лава (предмет для си­діння) - лава (з італ. - розплавлена вулканічна маса); клуб (диму) -клуб (з англ. - товариство, приміщення);

6. засвоєння з різних мов: ліга (з франц. - асоціація) -ліга (з італ. -знак над нотами у вигляді дуги); клінкер (з нім. - спечені глиняні вироби у вигляді цегли) -клінкер (з англ. - вузький довгий спортивний човен).

 Омонімія і полісемія

По відношенню до слів, що належать до однакових частин мови, в мовознавстві часто розрізняють омонимию і полісемію. Омонімія - це випадковий збіг слів, в той час як полісемія - наявність у слова різних історично пов'язаних значень. Наприклад, слова " бор "у значенні" сосновий ліс "і" бор "у значенні" хімічний елемент "є омонімами, оскільки перше слово - слов'янського походження, а друге виникло від перського" Бура "- назви одного із з'єднань бору. У той же час, наприклад, слова" ефір "в сенсі органічної речовини і "ефір" в сенсі "радіомовлення і телебачення" лінгвісти називають значеннями одного слова, тобто полісемією, оскільки обидва походять від др.-греч. αἰθήρ - Гірське повітря.

Однак, інша частина лінгвістів проводить межу між полісемією та омонімією по-іншому. А саме, якщо більшість людей бачить у двох співпадаючих словах загальний відтінок сенсу (як кажуть лінгвісти, "загальний семантичний елемент"), то це - полісемія, а якщо не бачить, то це - омонімія, навіть якщо слова мають спільне походження. Наприклад, в словах "коса" (інструмент) і "коса" (зачіска) зауважує більшістю людей загальним семантичним елементом є "щось довге й тонке".

Нарешті, деякі лінгвісти вважають омонимами всі окремі значення багатозначних слів. У цьому випадку полісемія є окремим випадком омонімії.

Збігаються слова, пов'язані з різних частин мови, всі або майже всі російські лінгвісти безумовно відносять до омонімії. Прикладом таких омонімів є "текти" (протікати) і "текти" (перебіг).