15. Чергування звуків [е] та [о] після шиплячих та [j]

У сучасній українській мові після шиплячих  [ж], [ч], [ш], [дж] (і орфографічного щ) та після [j] вживається як звук [е], так і звук [о]: женити – жонатий, шести – шостий, четвертий – чотири.

Голосний [е] після [ж], [ч], [ш], [дж] та [j] вимовляється перед м’яким приголосним, а також перед складом з [е] та [и], що походить з давньоруського [і], орфогр. и, наприклад: вечеря, учень, честь, ніженька, щемить. Приголосні, за якими далі йшли [е] та давній [і] (орфогр. и)  колись були м’якими. Звук [о] після шиплячих та [j] вимовляється перед твердим приголосним, зокрема перед складом з  [а], [о], [у] та [и], що походять з давньоруського [ы], наприклад: книжок, дочок, іграшок, копійок.У давньоруській мові в позиції після шиплячих та  [j] вживався звук [е], він і зберігся в українській мові перед наступним м’яким приголосним, а перед твердим – змінився на [о]. Оскільки в одних словах із спорідненою основою є умови для зміни  [е] на [о] після шиплячих та [j], а в інших їх не було, в українській мові утворилося чергування  [е] з [о] в цій позиції. Наприклад: вечеря ([е] стоїть після шиплячого перед м’яким приголосним) – звечора ([о] вживається після шиплячого перед твердим приголосним), шести (після [е] перед колишнім [j] приголосні вимовлялися м’яко [шес т і] – шостий (з шестый); після звука [е] приголосні вимовлялися твердо, тому він і змінився на [о] тощо.Послідовність чергування голосного [е] з [о] після шиплячих та [j] іноді може порушуватися. Таке порушення викликається різними причинами.

1. За аналогією до тих іменників жіночого роду третьої відміни, в яких  [о] в суфіксі –ост (і) стоїть не після шиплячого (радості, ясності), вживається й голосний [о] й після шиплячих перед наступними м’якими приголосними: свіжості, більшості, пекучості.

2. Під впливом тих форм іменників, в яких звук [о] після шиплячих стоїть перед твердим приголосним, він у цій позиції став вживатися й перед м’якими приголосними: на щоці, а чолі (тут впливають такі форми, як щока, чоло).

3. У прикметниках гарячої, свіжої, погожої і под. [о] після шиплячих та [j] перед м’якими приголосними [гарачоjі], [гарачоjу] вживається під впливом аналогічних форм тих прикметників, в яких цей голосний стоїть після інших приголосних (молодої, дорогої, великої), та тих форм, в яких [о] з [е] розвинувся перед твердим приголосним (гарячому, свіжого, свіжому, безкрайого, безкрайому). Цими ж причинами пояснюється вживання [о] і в закінченнях числівників та займенників першої, нашої, вашої, першою, нашою (порів.: другої, першого, нашому, нашого).

4. У першій особі множини дієслів І дієвідміни зберігається звук [е] перед твердим [м] після [ж], [ч], [ш], [j] (кажемо, хочемо, пишемо, знаємо) за аналогією до другої особи однини й множини цих самих дієслів (кажеш, хочеш, знаєш з кажеши, хочеши, знаєши; кажете, хочете, пишете, знаєте). Звук [е] в формах жену, шепчу, чешу, шептати, чесати не змінився на [о] перед твердим приголосним під впливом таких форм, як жене, женеш, шепче, шепчеш, чеше, чешете і под.

5. У дієприкметниках типу збуджений, печений, озброєний відсутність переходу  [е] в [о] пояснюється впливом тих дієприкметників, у яких голосний [е] стоїть після інших приголосних (населений, варений, окреслений). Аналогічні причини зумовили вживання [е] після шиплячих та [j] і в прикметниках та безособових дієслівних формах на –но: печений, свячений, смушевий, рожевий; спечено, походжено, озброєно, покручено. Але в прикметниках з ненаголошеним суфіксом вимовляється в цій позиції [о]: грошовий, сторчовий, бойовий.

6. У суфіксах –ечк -, вживається голосний [е], бо наступний приголосний [ч] раніше був м’яким: книжечка, ложечка, діжечка, стрічечка.

Зберігається [е] також у суфіксах –енк(о), -ечок, еньк(о), -енн(ий), -езн(ий): Кравченко, Ващенко, Лоєнко, вершечок, кружечок. Проте за аналогією до слів типу садочок в окремих іменниках після [j] поширена вимова суфікса -очок: гайочок, райочок, кийочок.

6. Не змінюється [е] на [о] після шиплячих у книжних і запозичених словах: жертва, жетон, ковчег, печера, чек, чемодан.

7. В окремих словах зберігається [е] після шиплячих за усталеною традицією: кочерга, чепурний, черга, женоненависний, щедрий, щезати.