49.Форми зовнішнього державного кредиту.

Форма зовнішнього державного кредиту: 1.Державні зовнішні позики 2.Позики міжнародних фінансових органів 3.Міжурядові позики, банківські кредити держави Традиционно международный кредит представлял собой предоставление валютных и товарных ресурсов предприятиям и финансовым институтам одной страны предприятиям, финансовым институтам и правительству другой страны на условиях возвратности, срочности и платности. Кредиторами и заемщиками были представители двух разных стран. Источником финансирования товарного кредита и перевода валютных ресурсов в этом случае всегда являлся национальный рынок капиталов. В современных же условиях помимо национальных рынков капиталов важнейшим источником кредитных ресурсов стал собственно международный рынок капиталов, не имеющий непосредственно какой-либо национальной принадлежности. Традиционной формой международного кредита является внешнеторговый кредит. Он представляет собой важный фактор повышения конкурентоспособности товаров поставляемых на внешний рынок. Сегодня подавляющая часть машин и оборудования на мировом рынке продается, как правило, в кредит. Условия этого кредита – сроки, процентная ставка, сумма комиссионных, условия погашения, методы страхования рисков - существенно влияют на конкурентоспособность товара. Чем продолжительнее срок кредита, чем ниже его стоимость (проценты + комиссионные), чем больше льгот предоставляет при этом кредитор, тем при прочих равных условиях, выше конкурентоспособность товара на мировом рынке. Старейшая форма внешнеторгового кредита – фирменные кредиты. Преимущественно, это ссуды, предоставляемые экспортером одной страны импортеру другой в виде отсрочки платежа или коммерческий кредит во внешней торговле.  Банковский внешнеторговый кредит имеет с позиций импортера определенные преимущества перед фирменным кредитом: возможность некоторого маневра в выборе фирмы поставщика определенной продукции, более длительные сроки кредита, большие объемы поставок по кредиту, сравнительно меньшая стоимость кредита[5, c. 328-330]. Помимо внешнеторгового кредита банки предоставляют своим контрагентам их других стран финансовые и валютные кредиты. Международный кредит, прежде всего, предполагает определение суммы кредита, его сроков и условий погашения, издержек заемщика по кредиту, а также методов страхования кредитного риска. Помимо этого здесь появляются два важных новых элемента кредита: валюта займа и валюта платежа. 

50.Державний борг: сутність,види,причини виникнення та джерела погашення

Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу.

Державний борг – це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків.

Державний борг складається із внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

Внутрішній державний борг(D) – заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Зовнішній державний борг(DI) – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

• збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

• циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

• скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного корегування (зменшення) державних витрат;

• вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

Існує позитивний взаємозв’язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит. На обсягу бюджетного дефіциту відбуваються всі зміни у величині державного боргу, в тому числі обумовлені впливом інфляції. Саме тому важливо, щоб державна заборгованість вимірювалась також в реальних, а не лише в номінальних величинах. Бюджетний дефіцит ускладнюється явищем квазіфіскальних витрат і квазіфіскального дефіциту.

У загальному вигляді можна вирізнити два типи квазіфіскальних витрат держави:

• зобов’язання держави по видатках

• квазісубсидії центрального банку.

Більш змістовними є відносні показники заборгованості, а саме:

• відношення боргу до ВВП;

• відношення суми обслуговування боргу до ВВП.

Відносна величина державного боргу (“борг / ВВП”) залежить від таких факторів, як рівні реальної процентної ставки, якою визначається розмір виплат по боргу, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного бюджетного дефіциту. Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови, якщо темпи зростання реальної процентної ставки будуть нижчими за темпи зростання реального ВВП, а частка первинного бюджетного надлишку відносно ВВП збільшуватиметься.