- •Задачі медичної мікробіології, етапи розвитку. Вдосконалення методів лабораторної діагностики інфекційних хвороб
- •2. Генна інженерія та її практичне використання в медичній мікробіології
- •Механізм імунної відповіді організму. Фази імунної відповіді. Імунологічна пам'ять, імунна толерантність.
- •Відкриття Пастера та їх роль в розвитку медичної науки
- •Роль мутацій і рекомбінацій у виникненні атипових і лікарськостійких форм бактерій.
- •Клітинний та тканинний механізм захисту.
- •Роботи Коха та їх вплив на прогрес мікробіології
- •3.Фагоцитоз його роль в захисті при інфекційних хворобах
- •Мечніков і його внесок у вчення про несприятливість до інфекційних хвороб
- •2. Асептика. Антисептика. Антисептичні засоби і матеріали.
- •3. Інтерферони, основні власт, м-м утвор, індукція інтерферону. Використання препаратів інтерферону у мед. Практ.
- •Ерліх, Борде як основоположники вчення про гуморальний імунітет
- •1. Українська мікробіологічна школа. Праці Заболотного, Дяченко, Пяткіна
- •2. Антибіотики, їх класиф. Одиниці виміру антимікробно активності
- •3. Антигени як індуктори імунної відповіді. Структура антигенів. Повноцінні та неповноцінні аг.
- •Основні відмінності Прокаріотів і еукаріотів
- •Методи визначення чутливості мікробів до антибіотиків. Поняття про бактерицидну та бактеріостатичну дію, їх визначення.
- •3. Антигенна структура бактеріальної клітини. Протективні антигени.
- •Морфологія та будова бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань. Методи їх виявлення
- •Хіміотерапевтичні протимікробні засоби. Їх класифікація за хімічною структурою. Хіміотерапевтичний індекс.
- •Специфічність антигенів, їх різновидності (мікробні, гістосумісності, груп крові, ембріоспецифічні, пухлинні, аутоантигени). Практичне використання.
- •Морфологія і класифікація найпростіших, патогенних для людини. Методи їх вивчення
- •Інфекція та інфекційний процес. Фактори,які обумовлюють виникнення інфекційної хвороби. Поняття патогенезу інфекційної хвороби.
- •Морфологія і класифікація мікроскопічних грибів, патогенних для людини. Методи їх вивчення
- •Патогенність та вірулентність мікробів,кількісне визначення вірулентності:ld50,dlm.
- •Місце утворення та динаміка продукції антитіл. Клонально-селекційна та імуногенетична теорії імуногенезу.
- •Типи і механізми живлення бактерій. Поживні середовища, які використовують в мікробіології, вимоги до них, класифікація.
- •Фактори патогенності мікробів та їх виявлення.
- •3. Механізм імунної відповіді організму. Фази імунної відповіді. Імунологічна пам'ять,ім.. Толерантність
- •Дихання бактерій. Аеробний та анаеробний типи дихання. Ферменти та структури клітини, що беруть участь в процесі дихання. Методи вирощування анаеробних бактерій.
- •3.Види імунітету і форми його прояву
- •Ферменти бактерій, їх роль в обміні речовин. Ферменти патогенності. Використання для диференціації бактерій.
- •Роль макроорганізму, зовнішнього середовища та соціальних умов у розвитку інфекційних захворювань.
- •3. Специф та неспециф імунітет.
- •Первинна локалізація збудника, її практичне значення в лабораторній діагностиці.
- •3. Імунна система, оргни. Імунокомпетентні клітини.
- •Шляхи розповсюдження мікробів і токсинів у організмі(бактеріємія, септицемія, токсинемія,вірусемія)
- •Систематика та номенклатура мікроорганізмів. Принципи класифікації. Поняття про вид, різновидність, біотип, штам, клон.
- •2. Первинна локалізація збудника, її практичне значення в лабораторній діагностиці.
- •3. Клітинний та тканинний механізм захисту.
- •Матеріальні основи спадковості мікроорганізмів. Генотип і фенотип бактерій. Спадкова мінливість
- •Форми прояву інфекцій
- •3. Фагоцитоз його роль в захисті при інфекційних хворобах
- •Мутації та їх різновидності. Мутагени фізичні, хімічні, біологічні
- •2. Види імунітету і форми його прояву
- •Гуморальні фактори неспецифічного захисту
- •1. Генетичні рекомбінації: трансформація, трансдукція, кон’югація. Плазміди (f,Col,Ent)
- •2. Специф та неспециф імунітет.
- •3. Інтерферони,основні власт м-м утвор, індуктори, використання
- •1. Роль мутацій і рекомбінацій у виникненні атипових і лікарсько-стійких форм бактерій.
- •2. Імунна система, оргни. Імунокомпетентні клітини.
- •Intermedius (“середній”) – перехідна форма)
- •Синьогнійна паличка
- •Умовно-патогенні ентеробактерії- Клебсієли.
Специфічність антигенів, їх різновидності (мікробні, гістосумісності, груп крові, ембріоспецифічні, пухлинні, аутоантигени). Практичне використання.
Специфічність - це структурні особливості, які відрізняють антигенні речовини одну від одної.
За специфічністю розрізняють:
• Видові антигени
• Групові антигени
• Типові антигени
Усі природні білки характеризуються антигенною специфічністю,яка визначається амінокислотною послідовністю,вторинною і третинною структурою білкової молекули і найбільшою мірою-поверхнево розташованими групами(антигенними детермінантами).
Імунол специф антигенів пов’язана з детермінантною групою,що розташована на поверхні антигену у вигляді 1 або кількох активних ділянок.Її можна відокремити,що дає змогу підвищити ефективність вакцинних препаратів.
Групові антигени дають змогу поділяти людей за групами крові,а бактерії за серогрупами.
Пухлинні антигени, або неоантігени - це такі антигени, які розташовані на поверхні пухлинних клітин. Такі антигени можуть бути представлені пухлинними клітинами, і ніколи — нормальними .У такому разі вони називаються специфічними для пухлини антигенами і, в загальному випадку, є наслідком специфічної для пухлини мутації.
Ембріоспецифічні антигени-це антигени ,що притаманні організму в період ембріонального розвитку,але іноді виникають при деяких пухлинах.
Антигени гістосумісності – система антигенів лейкоцитів людини, що складається з набору генів і їх продуктів, що грають роль в регуляції імунітету. Основні показання до застосування: вивчення схильності до ряду захворювань, відбір донорів при трансплантації.
Мікробні антигени-антигени,які містяться в мікробах.
Варіант 9
Морфологія і класифікація найпростіших, патогенних для людини. Методи їх вивчення
Найпростіші – одноклітинні еукаріотні тваринні організми, більше організовані у порівнянні із бактеріями. Мають цитоплазму, диференційоване ядро (деякі представники багатоядерні), різну за своїми оптичними властивостями оболонку, примітивні органоїди. Розмножуються простим і множинним поділом, статевим шляхом, складним способом (статевим і нестатевим). Деякі форми можуть утворювати цисти. Тип Найпростіші має чотири класи: джгутикові, саркодові, споровики, війчасті. Патогенними є збудники лейшманіоза, трипаносомоза, тріхомоніаза, лямбліоза, амебіаза, малярії, токсоплазмоза, балантидіаза.
Ззовні найпростіші вкриті мембраною(пеликулою) – аналогом цитоплазматичної мембрани клітин тварин. Деякі представники найпростіших мають опорні фібрили. Цитоплазма і ядро відповідають по будові еукаріотичним клітинам.Рух найпростіших здійснюється за допомогою джгутиків, війок і шляхом утворення псевдоподій. Найпростіші можуть харчуватися шляхом фагоцитозу чи утворенням особливих структур. Багато найпростіших при неблагоприємних умовах утворюють цисти.
Тип Sarcomastigophora. Підтип Mastigophora(джгутикові) включає в себе наступних патогенних представників: трипаносому – збудника африканського трипаносомозу (сонної хвороби); лейшманії – збудника шкірної і вісцеральної форм лейшманіозів; трихонади, що передається статевим шляхом і паразитують в товстій кишці людини; лямблії – збудника лямбліозу. Ці найпростіші характеризуються наявністю джгутиків: один у лейшманій, 4 вільних джгутики і ундулююча мембрана у трихомонад.
До підтипу Sarcodina (саркодові) відноситься дизентерійна амеба – збудник амебної дизентерії людини. Морфологічно з нею схожа непатогенна кишкова амеба. Ці найпростіші пересуваються шляхом утворення псевдоподій. При несприятливих умовах вони утворюють цисту.
Тип Apicomplexa. В класі Sporozoa (споровики) патогенними представниками є збудники токсоплазмозів, кокцидіозів, саркоцистозів, малярії і пневоцистозу. Збудник пнемоцистозу умовно віднесений до найпростіших. Життєвий цикл збудника малярії характеризується чергуванням статевого розмноження (в організмі комарів Anopheles) і безстатевого ( в клітинах тканин і еритроцитів людини вони розмножуються шляхом множинного поділу). Токсоплазми мають півмісяцеву форму. Токсоплазмозом людини заражається від тварин. Токсоплазми можуть передаватися через плаценту і вражати центральну нервову систему і очі плоду.
Тип Ciliophora. Патогенний представник – збудник балантидіазу вражає товстий кишечник людини. Балантидії мають численні війки і тому є рухливі.
Методи вивчення
Морфологія найпростіших вивчається як в живому так і в забарвленому вигляді. Найбільш простим способом, що дозволяє диференціювати окремі елементи клітини, є метод забарвлення за Романовським-Гімзе.
