1. Морфологія та будова бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань. Методи їх виявлення

Морфологічні особливості бактерій і їх ультраструктура є, як правило сталою (постійною) ознакою, що дозволяє використовувати їх в якості ідентифікаційного критерію

Сферичні – коки (гр. кokkos-ягода, зерно) – мають кулясту, овальну, бобовидну, ланцетовидну форму

В залежності від характеру розташування в полі зору, що пов’язано із кількістю площин поділу, виділяють:мікрококи (поодинокі коки),диплококи (по 2), тетракоки (по 4),стрептококи (ланцюги), сарцини (пакети по 8 - 16 коків), стафілококи (грона)

Паличкоподібні або палички – мають циліндричну форму, розрізняються за розмірами, формою кінців клітини, розташуванням і спороутворенням. За розташуванням: поодинокі, диплобактерії (диплобацили), стрептобактерії (стрептобацили).За спороутворенням:Споронеутворюючі- власне бактерії, Cпороутворюючі:

- бацили – діаметр спори не перевищує d бактерії

- клостридії – d спори > d бактерії, тому при спороутворенні клітина деформується (closter-веретено)

Звивисті бактерії – спіралеподібні бактерії, які мають 1 або більше завитків.За кількістю завитків:Вібріони (1/4 завитка), Спірили (1-2 завитка),Спірохети (3-25 завитків):

- борелії (3-8 завитків)

- трепонеми (8-15 завитків)

- лептоспіри (20-25 завитків)

Ниткоподібні – розміри від 50 мкм (актиноміцети)

Ультраструктура бактерій:

Клітинна оболонка бактерій:- капсула (зовнішній шар, розташований поверх клітинної стінки, який не фарбується аніліновими барвниками),- клітинна стінка,- цитоплазматична мембрана

Поверхневі структури бактерій:- джгутики,- мікроворсинки (пілі або війки, фімбрії)

Внутрішні структури:- цитоплазма,- нуклеоїд,- рибосоми,- лізосоми, мезосоми,- включення

Для вивчення будови і хімічного складу клітинної стінки бактерій в умовах звичайної баклабораторії використовують складний метод забарвлення за Грамом.

Джгутики бактерій – орган руху, побудований із особливого скоротливого білка флагеліну.Наявність джгутиків, їх кількість і характер розташування є ідентифікаційною ознакою певних мікроорганізмів.

Спори бактерій – округлі або овальні утворення, які формуються всередині бактеріальної клітини за несприятливих умов зовнішнього середовища. Основна мета спороутворення у бактерій – збереження виду в несприятливих умовах. Найбільш впливовим фактором для утворення спори є відсутність поживних речовин, наявність кисню в оточуючому середовищі для анаеробних бактерій, висушування. В організмі людини або на поживних середовищах (сприятливі умови) спори проростають і утворюють вегетативну форму. Виявляють спори за методами Ожешко або Ціля-Нільсена (спори забарвлюються у червоний колір, вегетативні клітини – у синій).

2. Хіміотерапевтичні протимікробні засоби. Їх класифікація за хімічною структурою. Хіміотерапевтичний індекс.

Хіміотерапевтичні протимікробні засоби – лікарські засоби, які безпосередньо або після певних перетворень в організмі людини чинять згубну дію на збудників інфекційних захворювань. В основі дії ХТПЗ лежить принцип фізіологічної імітації молекул сполук мікроорганізмів які приймають участь в метаболізмі клітини. ХТПЗ повинен: проникнути в клітину, зв’язатися з відповідною мішенню і модифікувати її, зберегти свою структуру або утворити активний метаболіт, включитись в метаболізм клітини але не відтворити його.

Класифікація за хімічною структурою

1. Похідні важких металів

• Похідні миш’яку(сальварсан, міарсенол ,осарсол )

• Похідні вісмуту(біохінол,бісмоверол)

• Похідні сурми (сурмин, стібозан, солюсурмін)

2. Сульфаламіди (стрептоцид, норсульфазол, салазолірідозан, сульфален)

3. Діамінопіриміди (триметаприм, піритамін)

4. Нітрофурани (фуразолідол, фуразолін, солафур)

5. Імідазоли, триазоли (метронідазоли, тінідазол, міконазол, кетоконазол)

6. Хіноксоліни та 4,8-оксіхінолони (діоксидини,ентеросептол )

7. Похідні ізонікотинової кислоти (ізоніазид, фтивазид, тубазид)

8. Похідні хіноліну (хінгамін, хлорохін, примахін)

9. Фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин, спарфлоксацин)

10. Антибіотики

В наш час хіміотерапевтичний індекс використовують для оцінки будь-якого хіміотерапевтичного препарату. Він являється часткою від ділення терапевтичної дози препарату, знищуючої збудника, на максимально переносиму організмом дозу. Якщо індекс менше одиниці препарат може бути практично використаний для подальшого випробування. Якщо індекс більше 1, то введення препарату в організм супроводжується токсичними явищами. Такий препарат не можна використовувати для лікування відповідних інфекцій.