1. Мутації та їх різновидності. Мутагени фізичні, хімічні, біологічні

Мутації – зміни в первинній структурі ДНК клітини, які супроводжуються стійкою стрибкоподібною зміною певної біологічної ознаки і стабільно успадковуються наступними поколіннями

Класифікація мутацій

Спонтанні мутації зумовлені дією ендогенних чинників :

•помилки ферментів в процесі реплікації ДНК

•взаємодія хромосомної ДНК з позахромосомними елементами (транспозонами, IS-елементами)частота виникнення - 10 -7 -10-9

Індуковані мутації виникають під впливом направленої дії на геном бактерій екзогенних чинників або мутагенів частота виникнення – 10-4 – 10-5

Класифікація мутацій за величиною ділянки ДНК, що зазнала змін:

Точкові мутації виникають в межах одного триплету:

делеція

вставка

модифікація

Лінійні (генні) мутації - це зміни ДНК в межах гену

•Делеція

•дуплікація

•інверсія

•Транслокація

Геномні мутації пов‘язані з змінами одного або декількох генів

Класифікація мутацій за фенотиповими наслідками:

Летальні

Умовно-летальні

Нейтральні

Класифікація мутацій за місцем виникнення:

Хромосомні

Позахромосомні

Класифікація мутагенів

Фізичні мутагени:

•Іонізуюче випромінювання сприяє утворенню димерів пиримідину, що ускладнює процес розподілу ДНК на 2 нитки і призводить до обриву ДНК в процесі реплікації

•Ультрафіолетове випромінювання викликає утворення димерів тиміну, що зумовлює помилки в генетичному коді при реплікації ДНК

Хімічні мутагени:

•Аналоги азотистих основ (напр., бромурацил) включаються в молекулу ДНК замість подібної за структурою азотистої основи і при реплікації зумовлюють вставку невідповідної основи

•Алкілуючі речовини (напр., етілметансульфонат) викликають модифікацію азотистих основ

•Нітрозосполуки і азотиста кислота дезамінують азотисті основи

•Акридинові барвники вбудовуються між азотистими основами, що призводить до втрати нуклеотидів або вставки додаткової пари в процесі реплікації

2. Види імунітету і форми його прояву

Фагоцитоз - одна з форм захисту організму яка характеризується активним поглинанням й перетравлення клітинами живих або вбитих мікроорганізмів чи інших сторонніх частинок, що потрапили донього. Це виконують мікро- та макрофаги.

Стадії фагоцитозу

1.Хемотаксис - цілеспрямоване пересування фагоцитів за градієнтом концентрації активуючих стимулів

2.Адгезія – прикріплення до поверхні мікроорганізму, опосередкована рецепторами

3.Поглинання (ендоцитоз). Утворюється фагосома з об'єктом, до якої приєднується лізосома

4.Внутрішньоклітинне перетравлення

кисеньзалежне (супероксид-аніон, перекис водню, радикал гідроксилу)- мікробні клітини руйнуються, після чого знешкоджуються лізосомальними ферментами

кисеньнезалежне (лактоферин, катіонні білки, катапсин G). Вони порушують структуру клітинної стінки бактерій та їх метаболізм, після чого руйнуються лізосомальними ферментами

5. Екзоцитоз

Завершений фагоцитоз - при якому відбуваються різні зміни мікроорганізму (розбухання паличок черевного тифу, роз’їдання бацил сибірки), після чого відбувається повна руйнація фагоцитарних мікроорганізмів, це відбувається завдяки фагоцитам, які містять понад 80 ферментів.

Незавершений – при якому мікроорганізми не перетравлюються і не гинуть, а іноді і розмножуються.

В організмі є речовини — обсанини, що підвищують фагоцитоз. Це нормальні антитіла, що «обволікають» антигени і сприяють їхньої фіксації на фагоциті.