2. Первинна локалізація збудника, її практичне значення в лабораторній діагностиці.

Механізми передачі:

• фекально-оральний - збудник локалізується в кишечнику, передача аліментарним шляхом - з їжею, водою;

• аерогенний (респіраторний, повітряно-крапельний) - збудник локалізується в дихальних шляхах, передається повітряно-краплинним, повітряно-пиловим шляхом;

• кров'яний (трансмісивний) - збудник локалізується у кровоносній системі (малярія, висипний тиф), передається комахами;

• контактний - збудник локалізується на зовнішніх покривах (шкіра та слизові) а) прямий - передача збудника відбувається при безпосередньому доторканню (венеричні хвороби), б) непрямий - через заражені предмети навколишнього оточення;

• вертикальний - передача збудника через плаценту плоду від інфікованої матері (внутрішньоутробне зараження) при таких хворобах, як токсоплазмоз, краснуха, ВІЛ-інфекція, герпетична інфекція та ін

При лабораторній діагностиці при первинній локалізації збудника в дихальних шляхах на дослідження беруть мазок з зіву, носоглотки, харкотиння.

При кров'яних інфекціях, збудники перебувають у кровоносній системі хворої людини чи тварини, звідки можуть потрапити в кров іншої особи за допомогою кровосисних комах (воша, комар, блоха, москіт, кліщ) механізм передачі збудника можна шляхом зни¬щення комах-переносників, тобто засобами дезінсекції.

При трансмісивному шляху потраплянні збудника, він локалізується в крові, тому при лабораторній діагностиці на дослідження беруть кров.

При інфекціях зовнішніх покривів збудники потрапляють на шкіру та слизові оболонки завдяки прямому (безпосередньому) контакту з джерелом збудника або через різні предмети (непрямий контакт).Тому лабораторна діагностика найчастіше у таких випадках проводиться дослідження зовнішніх покривів та мазків слизу

При фекально-оральному шляху потрапляння збудника, він локалізується в шлунково-кишковому тракті.На лабораторне дослідження найчастіше беруть калові маси.

3. Імунна система, оргни. Імунокомпетентні клітини.

Імунітет - спосіб захисту сталості внутрішнього середовища організму від речовин або тіл, які несуть на собі чужорідну генетичну інформацію в ньому самому або що потрапляють в нього ззовні.

Для реалізації цієї важливої функції в ході еволюційного розвитку сформувалася спеціалізована система органів і тканин - імунна система, До центральних органів імунної системи відносять:

• червоний кістковий мозок;

• тимус (вилочкової залози);

• лімфоїдний апарат кишечника.

У цих органах відбувається первинна диференціювання імунокомпетентних клітин - Т-і В-лімфоцитів (лімфопоезу). У червоному кістковому мозку містяться стовбурні клітини, що являються родоначальниками як Т-і В-лімфоцитів, так і макрофагів та інших формених елементів крові.

До периферичних органів імунної системи відносяться:

• селезінка;

• лімфатичні вузли;

•лімфатичні фолікули, розташовані під слизовими оболонками шлунково-кишкового, дихального і сечостатевого тракту;

• лімфатичні і кровоносні судини.

У периферичних органах імунної системи під впливом антигенів відбуваються проліферація і вторинна диференціація лімфоцитів (іммунопоез).

Основні клітини імунної системи - лімфоцити і макрофаги. Специфічною особливістю лімфоцитів, що відрізняє їх від інших клітин крові, є здатність до специфічного розпізнавання чужорідних структур. Т-лімфоцити в процесі диференціювання і проліферації утворюють субпопуляції, що відрізняються один від одного за своїми функціями: одні виконують регуляторні, а інші - ефекторні функції.

До регуляторам відносять Т-хелпери (Th),

Маркери лімфоцитів – специфічні поверхневі білкові молекули, притаманні тим або іншим субпопуляціям лімфоцитів і вказують на їх функційну здатність

Варіант 15

| 1. Бактеріологічний метод дослідження. Принципи виділення чистих культур бактерій та їх ідентифікації

Виділення окремих видів бактерій і отримання чистої культури є основою бактеріологічної роботи, оскільки на практиці найчастіше доводиться мати справу з матеріалом, що містить суміш мікробів. Простий спосіб – механічне відокремлення мікробів на поверхні щільної поживного середовища.

Виділення чистих культур методом розсівання на чашки. Посів шпателем (метод Дригальского). Простим способом роз'єднання мікробів являється послідовне розтирання матеріалу скляним шпателем або петлею по поверхні агару на декількох чашках Петрі з поживним середовищем.

Агар розливають у чашки Петрі. Застигле середовище підсушують в термостаті в закритих чашках протягом 1-2 годин або у відкритих—30 хвилин.

Перший день: посів досліджуваного матеріалу яскраво-червоний. Посів виробляється на трьох пронумерованих чашках Петрі (I, II, III) з поживним середовищем.

Другий день: вивчення колоній і виділені чистих культур.

Передусім вивчають колонії макроскопічно, неозброєним оком. Відмічають величину колоній, форму, колір, консистенцію, характер поверхні. Під мікроскопом виявляють будову колоній : характер країв, характер поверхні, структура. Кожному виду мікробів властивий певний характер колоній.

З частини кожної з намічених колоній роблять мазки, забарвлюють їх по Граму.

Третій день: перевірка чистоти культури і вивчення властивостей мікроба.

Підрахунок колоній. Для визначення кількості колоній, що виросли, а отже, міри забрудненості матеріалу застосовують або прямий їх підрахунок через лупу, або у випадках великої кількості колоній, що виросли, - за допомогою спеціальних камер

Виділення чистих культур анаеробів

Перший день. 1. Накопичення матеріалу. Досліджуваний матеріал на середовище Китта - Тароцци. Після посіву матеріалу середовище нагрівають 15 хвилин при 80° для знищення вегетативної флори; спори анаеробів при цьому не гинуть. Ставлять в термостат.

Другий день. Роблять мазки, забарвлюють їх по Граму і виявляють великі спорові і неспорові грампозитивні палички.