1. Морфологія і класифікація мікроскопічних грибів, патогенних для людини. Методи їх вивчення

Форма клітин у молодих культур може бути кругла, яйцеподібна або витягнута, у зрілих клітин – грушоподібна, веретеноподібна, амебоподібна.

Гриби мають диференційоване ядро (одне або кілька), клітинну стінку, цитоплазматичну мембрану. У молодих культур цитоплазма гомогенна, у дорослих – зерниста; містяться мітохондрії, комплекс Гольджі, вакуолі, включення. Основний структурний компонент – міцелій, який складається з безбарвних ниток гіфів. Спорин’я утворює склєроций у вигляді щільного сплетення гіф міцелію. Морфологія різноманітна, особливо в культурах на різних поживних середовищах, де спостерігається виражений поліморфізм. Тканинні форми патогенних грибів менш поліморфні, вони відрізняються від культуральних, це враховується в діагностиці мікозів.

Найбільше значення для медицини мають ооміцети, аскоміцети, базидіоміцети, дейтероміцети.

Культивують в аеробних умовах при т 22-27С на поживних середовищах, які містять азотисті і вуглецевмісні речовини. Найкраще рН 6,0-6,5, але патогенні гриби можуть рости при рН 3-10. Патогенним грибам потрібні різноманітні фактори росту( вітаміни, амінокислоти) і мікроелементи. Виробляють різнокольорові пігменти, які ділять на розчинні у воді і розчинні у спирті, ацетоні. Деяка кількість грибів здатна продукувати екзотоксини, більшість продукує ендотоксини.

2. Патогенність та вірулентність мікробів,кількісне визначення вірулентності:ld50,dlm.

Патогенність- видова полідетермінантна ознака збудника, що позначає його потенційну здатність викликати інфекційний (інвазійний) процес у «хазяїна», тобто проникати в організм хазяїна, розмножуватися в ньому та уражувати його. По відношенню до людини або інших хазяїв усі мікроорганізми поділяють на три групи: патогенні, непатогенні, умовно-патогенні.

Вірулентність- міра патогенності,яка визначає основні властивості патогенна. Про величину В. судять за тяжкістю захворювань, що викликаються мікробом чи вірусом, в експериментах на тваринах — за смертельною дозою інфекційного агента. В. визначається не тільки здатністю мікроорганізму проникати в сприйнятливий організм, розмножуватися і поширюватися в ньому, але й тим, що мікроб (чи вірус) виробляє отруйні продукти життєдіяльності — токсини.Показниками В. є умовні величини — мінімальна летальна (DLM, dosis letalis minima — найменша кількість мікроорганізмів, що викликає загибель 95% заражених сприйнятливих лабораторних тварин певного виду стандартної маси) та 50% летальна доза (LD50 — мінімальна доза мікроорганізмів, що викликає загибель 50% експериментальних тварин).

3. Місце утворення та динаміка продукції антитіл. Клонально-селекційна та імуногенетична теорії імуногенезу.

Динаміка антитіло утворення:

Первинна імунна відповідь (АГ потрапляє вперше):

1.Індуктивна фаза (24-96 годин)-поглинання та процесінг АГ,активація Т-хелперів,активація В-лімфоцитів, їх проліферація, утворення плазматичних клітин

2.Продуктивна фаза (14 діб)-синтез Ig M (початок на 4-5 добу, максимум на 7-12),синтез Ig G (початок на 7 добу, максимум на 14),кількість Ig M i G однакова,формування Т- і В-лімфоцитів пам’яті

Вторинна імунна відповідь (АГ потрапляє повторно):

1.Індуктивна фаза (5-6 годин)-кінцева проліферація Т- і В-лімфоцитів пам’яті,

2.Продуктивна фаза (14 діб)-одномоментний синтез Ig M і Ig G,синтез Ig G в більших титрах (максимум на 3-5 добу)

Теорії антитіло утворення:

1.Клонально-селекційна теорія Бернета

• лімфоїдні клітини організму людини клоновані

• різноманітність клонів формується в ембріогенезі внаслідок соматичних мутацій

• антиген, проникаючи в організм, взаємодіє зі специфічним клоном і сприяє його проліферації

• в процесі ембріогенезу, в період контакту з певними антигенами, до них формується імунологічна толерантність

2.Імуногенетична теорія Тенегави

• гени лімфоцитів, що контролюють синтез антитіл мають фрагментарну будову

• в хромосомі знаходиться велика кількість фрагментів

• при диференціації лімфоцитів фрагменти збираються у функціональний ген, який може кодувати синтез антитіл (до 10 млн різновидів)

• при проникненні в організм певного виду антигену з ним реагують найбільш адекватні лімфоцити

• під дією антигену відбуваються мутації в генних ділянках, які кодують синтез антитіл, внаслідок чого їх специфічність зростає в 100 разів (1 млрд різновидів)

Варіант 11