- •Методика викладання історії
- •Предмет методики навчання історії в загальноосвітніх навчальних закладах. Роль і місце методики в ряду психолого-педагогічних дисциплін.
- •Методи наукового дослідження шкільного навчання історії.
- •Засоби організації систематичних курсів історії: лінійний та концентричний.
- •Характеристика сучасної системи шкільної історичної освіти в Україні.
- •6. Вчитель історії. Кваліфікаційні вимоги до вчителів Історії та інших суспільствознавчих дисциплін.
- •7. Пізнавальні можливості учнів: основні компоненти та рівні.
- •2. Визначення рівня розвитку пізнавальних здібностей школярів до вивчення історії
- •3. Пізнавальні завдання як засіб діагностики і розвитку пізнавальних можливостей учнів у навчанні історії
- •2. Пізнавальні процеси у навчанні історії
- •3. Особливості пізнавального інтересу учнів до історії
- •8. Диференційований підхід до навчання: теорія-система 4 мат Берніс Маккарті.
- •9. Поняття мультиінтелектуальності, можливості їх використання в практичній роботі вчителя-історика.
- •10. Пізнавальні уміння як компонент змісту шкільної історичної освіти. Компетентностний підхід до навчання.
- •2. Види пізнавальних умінь, що формуються у шкільних курсах історії
- •11. Методика формування умінь у навчанні історії та інших суспільствознавчих дисциплін.
- •3. Методика формування пізнавальних умінь
- •12. Причини небажаної поведінки учнів, засоби ії корегування.
- •13. Зміст шкільної історичної освіти: компоненти змісту.
- •14. Законодавчо-нормативна база розвитку освіти в Україні.
- •15. Характеристика програм з історії України та всесвітньої історії.
- •16. Емпіричний та теоретичний рівні вивчення історичного матеріалу.
- •17. Усні словесні методи навчання: характеристика окремих видів та іх особливостей.
- •18. Підручник з історії в школі. Особливості вітчизняних підручників «нового покоління».
- •19. Методичні можливості підручника з історії.
- •20. «Робочий зошит» у навчанні історії в школі.
- •21. Проблема інтерпретації різних навчальних текстів на уроках історії.
- •22. Методика роботи з історичним документом.
- •2З. Науково-популярна та художня література у навчанні історії.
- •24. Наочність у вивченні історії: функції, види, засоби.
- •1. Поняття наочного навчання. Класифікація наочності
- •2. Методика роботи з речовими пам'ятками й образною наочністю
- •3. Методика роботи з умовно-графічною наочністю
- •Технологія інтенсифікації навчання історії на основі схемно-знакових опор у вивченню матеріалу.
- •Технічні засоби навчання на уроках історії.
- •1. Аудіо- та відеозасоби навчання історії
- •Використання комп'ютерних технологій у навчанні історії.
- •Проблема методів навчання історії та їх класифікація.
- •Основні етапи підготовки вчителя до уроку історії.
- •III. Психолого-гігієнічні вимоги до організації уроку:
- •Загальна характеристика традиційної системи навчання.
- •Традиційний урок: основні типи та форми.
- •32. Шкільна лекція.
- •Відповідність прийомів викладання і навчальної роботи під час лекції
- •33. Уроки-семінари.
- •34. Уроки-лабораторні та практичні заняття.
- •35. Сучасні інноваційні тенденції у навчанні історії в школі.
- •37. Навчальні ігри в середній школі: теоретичні аспекти та методика проведення.
- •38. Технології колективно-групового навчання в історії («робота в парах», «робота в малих групах», «обговорення проблеми в загальному колі», «мікрофон», «мозковий штурм»).
- •44.Актуальні форми позаурочної роботи з історії.
- •45. Оцінювання навчальних досягнень учнів у навчанні історії у контексті вимог до освіти в ххі ст.: функції, форми, критерії.
- •5. Вибір шкали оцінювання уроку.
- •6. Визначення шляху доведення до відома учнів очікувань вчителя.
- •46. Зовнішнє незалежне оцінювання в Україні: надбання та проблеми.
Засоби організації систематичних курсів історії: лінійний та концентричний.
Порівняльна характеристика лінійного та концентричного підходів до структури шкільної історичної освіти
Основу історичних знань школярів складають факти, що дозволяють розкрити істотні зв'язки і відносини між ними: наступність, причинно-наслідкові зв'язки, їхнє осмислення в історичному процесі.
= об'єкт вивчення історії - минуле людей і людства в їх природному і соціальному розвитку (людина - природа - суспільство).
Основні системні характеристики об'єкта - історичний час, історичний простір, історичний рух.
Названий об'єкт (минуле) може бути представлений на різних рівнях: історія людини, історія соціальних груп і соціумів; історія всесвітня; історія цивілізацій і держав; історія етнонаціональна; історія регіональна; історія краю.
Основні домінанти шкільного курсу в Україні - вітчизняна історія і всесвітня історія.
Цілі навчання історії поряд з іншими факторами (рівень розвитку суспільства, можливості державної підтримки освіти і т. п.) визначають структуру історичного змісту.
Під структурою розуміють порядок, послідовність викладання історії.
У методиці розроблені лінійна і концентрична і структури історичної освіти.
Лінійний принцип структури історичної освіти передбачає однократне, хронологічно послідовне вивчення історичного минулого. Школярі протягом декількох років у хронологічній послідовності знайомляться з найбільш важливими і значними фактами і вітчизняної і зарубіжної історії.
Концентричний принцип – вивчення історії розрахована на дво-триразовий розгляд одних і тих самих хронологічних відрізків історичного минулого, кожного разу підвищуючи рівень аналізу.
Насправді ані та , ані інша структура освіти не існують у чистому вигляді.
Таким чином, процес шкільної історичної освіти можна уявити як візерунок «кіл» і «ліній».
достоїнства і недоліки кожного варіанта
XIX - XX ст. рос. Імп. (концентрична структура ). Минуле Росії гімназисти вивчали тричі:
у 1-2-х кл. у рамках елементарного курсу
у 4-6-х - у рамках систематичн… (?)
у 7-8-х класах як додатковий курс;
1934 p., відновлюючи історію як самостійний навчальний предмет у школах СРСР, керівниками освіти була обрана лінійна структура освіти. Справа у тому, що цілям, поставленим комуністичною партією і радянською державою перед шкільною історичною освітою, ідеально відповідав основний принцип лінійності - «дотримання історико-хронологічної послідовності у викладі історичних подій з обов'язковим закріпленням у пам'яті учнів важливих історичних явищ, історичних діячів, хронологічних дат».
Лінійна структура припускає вивчення послідовних станів історії людства з найдавніших часів протягом усього шкільного курсу - кожен етап один раз. Така структура має ряд позитивних моментів. Переваги лінійної побудови в тому, що вона відповідає структурі історичної науки. При економії часу лінійний принцип дозволяє уникнути повторень. Вивчення нового матеріалу підтримує інтерес учнів до предмета. Вона дає можливість формувати поняття, виявляти причинно-наслідкові зв'язки, Яскраво і жваво викладати історичні факти.
Разом з тим, у такої структури є і серйозні недоліки. Насамперед історія давнього світу і середніх століть, що вивчалися в молодших класах, засвоюються на елементарному рівні. Спроби заповнити цю прогалину ведуть до перевантаження дитини. Порушується синхронізація вітчизняної і зарубіжної історії, у школярів не створювалося цілісного уявлення про хід історичного процесу.
У зв'язку з введенням у СРСР у 1959 р. загальної восьмирічної … відбулася перебудова викладання історії на основі принципу концентризму. Учні, закінчуючи восьмирічну школу, повинні були мати уявлення про історію своєї країни і зарубіжних країн з найдавніших часів до сучасності. У старших 9-11-х класах - систематичні курси історії СРСР, нової і новітньої історії; у випускному класі - суспільствознавство. Цією структурою усувалися головні недоліки колишньої лінійної побудови. Зникло перевантаження учнів, відкрилася можливість більш широкого застосування активних методів і організації самостійної роботи учнів.
Разом з тим, не був проведений достатньо продуманий відбір змісту і відповідних прийомів викладу програмного матеріалу в кожному з концентрів. Історія СРСР XIX і XX ст., нова і новітня історія викладалися в підручниках для старших класів конкретніше, ніж у 8-му класі. Обидва ступені були неприпустимо зближені, що створювало труднощі у навчанні.
достоїнства навчання по концентричному принципу побудови шкільного курсу історії. Концентрична структура припускає повернення до досліджуваного матеріалу. Одне і те саме питання розглядається кілька разів у різних класах, причому його зміст поступово розширюється, збагачується новою інформацією, зв'язками і залежностями. На перших ступенях навчання даються елементарні уявлення, що поступово поглиблюються і розширюються. У цьому випадку в навчання історії вводиться пропедевтичний курс. Принцип концентризму широко розповсюджений у зарубіжній школі і школах пострадянських держав (Велика Британія, Бельгія, Нідерланди, Росія, Литва, Латвія й ін.). Така структура дозволяє вивчати різні етапи історії людства з однаковою глибиною.
ряд переваг:
правильно визначений обсяг, специфіка змісту і форми викладу історичного матеріалу в кожному з концентрів відповідно до вікових особливостей. Зміст для основної школи не є зменшеною копією систематичного курсу середньої школи. У кожного концентра своя специфіка відбору матеріалу;
між відповідними розділами існує розрив у часі (3-4 роки), недоцільним є введення більше двох концентрів (крім пропедевтики);
є відповідні підручники і навіть навчально-методичні комплекти, що враховують особливості концентричного викладання історії.
Така структура дозволяє:
- інтенсифікувати процес вивчення історії;
- більш чітко синхронізувати курси вітчизняної і загальної історії, а також створити єдиний інтегрований курс;
- врахувати можливість у другому концентрі систематизувати й узагальнювати весь історичний матеріал на основі формаційного, цівілізаційного, культурологічного й ін. підходів;
- від подійно-хронологічного принципу вивчення минулого перейти до проблемного, міжпредметного, тематичного;
- активно використовувати різноманітні методи історичного дослідження в роботі з автентичними текстами;
- стає можливим природне введення в другому концентрі профільного і модульного навчання, орієнтованого на інтереси і профорієнтацію учнів старших класів.