- •Методика викладання історії
- •Предмет методики навчання історії в загальноосвітніх навчальних закладах. Роль і місце методики в ряду психолого-педагогічних дисциплін.
- •Методи наукового дослідження шкільного навчання історії.
- •Засоби організації систематичних курсів історії: лінійний та концентричний.
- •Характеристика сучасної системи шкільної історичної освіти в Україні.
- •6. Вчитель історії. Кваліфікаційні вимоги до вчителів Історії та інших суспільствознавчих дисциплін.
- •7. Пізнавальні можливості учнів: основні компоненти та рівні.
- •2. Визначення рівня розвитку пізнавальних здібностей школярів до вивчення історії
- •3. Пізнавальні завдання як засіб діагностики і розвитку пізнавальних можливостей учнів у навчанні історії
- •2. Пізнавальні процеси у навчанні історії
- •3. Особливості пізнавального інтересу учнів до історії
- •8. Диференційований підхід до навчання: теорія-система 4 мат Берніс Маккарті.
- •9. Поняття мультиінтелектуальності, можливості їх використання в практичній роботі вчителя-історика.
- •10. Пізнавальні уміння як компонент змісту шкільної історичної освіти. Компетентностний підхід до навчання.
- •2. Види пізнавальних умінь, що формуються у шкільних курсах історії
- •11. Методика формування умінь у навчанні історії та інших суспільствознавчих дисциплін.
- •3. Методика формування пізнавальних умінь
- •12. Причини небажаної поведінки учнів, засоби ії корегування.
- •13. Зміст шкільної історичної освіти: компоненти змісту.
- •14. Законодавчо-нормативна база розвитку освіти в Україні.
- •15. Характеристика програм з історії України та всесвітньої історії.
- •16. Емпіричний та теоретичний рівні вивчення історичного матеріалу.
- •17. Усні словесні методи навчання: характеристика окремих видів та іх особливостей.
- •18. Підручник з історії в школі. Особливості вітчизняних підручників «нового покоління».
- •19. Методичні можливості підручника з історії.
- •20. «Робочий зошит» у навчанні історії в школі.
- •21. Проблема інтерпретації різних навчальних текстів на уроках історії.
- •22. Методика роботи з історичним документом.
- •2З. Науково-популярна та художня література у навчанні історії.
- •24. Наочність у вивченні історії: функції, види, засоби.
- •1. Поняття наочного навчання. Класифікація наочності
- •2. Методика роботи з речовими пам'ятками й образною наочністю
- •3. Методика роботи з умовно-графічною наочністю
- •Технологія інтенсифікації навчання історії на основі схемно-знакових опор у вивченню матеріалу.
- •Технічні засоби навчання на уроках історії.
- •1. Аудіо- та відеозасоби навчання історії
- •Використання комп'ютерних технологій у навчанні історії.
- •Проблема методів навчання історії та їх класифікація.
- •Основні етапи підготовки вчителя до уроку історії.
- •III. Психолого-гігієнічні вимоги до організації уроку:
- •Загальна характеристика традиційної системи навчання.
- •Традиційний урок: основні типи та форми.
- •32. Шкільна лекція.
- •Відповідність прийомів викладання і навчальної роботи під час лекції
- •33. Уроки-семінари.
- •34. Уроки-лабораторні та практичні заняття.
- •35. Сучасні інноваційні тенденції у навчанні історії в школі.
- •37. Навчальні ігри в середній школі: теоретичні аспекти та методика проведення.
- •38. Технології колективно-групового навчання в історії («робота в парах», «робота в малих групах», «обговорення проблеми в загальному колі», «мікрофон», «мозковий штурм»).
- •44.Актуальні форми позаурочної роботи з історії.
- •45. Оцінювання навчальних досягнень учнів у навчанні історії у контексті вимог до освіти в ххі ст.: функції, форми, критерії.
- •5. Вибір шкали оцінювання уроку.
- •6. Визначення шляху доведення до відома учнів очікувань вчителя.
- •46. Зовнішнє незалежне оцінювання в Україні: надбання та проблеми.
11. Методика формування умінь у навчанні історії та інших суспільствознавчих дисциплін.
3. Методика формування пізнавальних умінь
найбільш важлива робота у цьому напрямі має проводитися у 5-7-х класах, бути систематичною і послідовною. Учитель повинен чітко уявляти, яких прийомів навчальної роботи відповідно до вікових пізнавальних можливостей потрібно навчати школярів у конкретних класах, на яких темах і джерелах з давньої та середньовічної історії можна проводити таке навчання.
На початку кожного навчального року методисти радять учителям проводити в класах спеціальні самостійні роботи, які допомагають діагностувати рівень оволодіння основними пізнавальними прийомами. За їх результатами визначаються і плануються основні напрями формування в учнів нових пізнавальних умінь і удосконалення вже освоєних.
Робота над прийомом навчальної діяльності, як правило…
починається з його демонстрації. Педагог називає прийом, за допомогою якого був представлений історичний факт (у його викладі чи в навчальному посібнику), розкриває зміст прийому і пояснює, чому в даному випадку був використаний саме цей прийом. При навчанні школярів більш складним прийомам учитель пояснює структуру і порядок дій: розкладає прийом на операції, частина яких уже знайома і використовується учнями.
Наприклад, для того щоб навчити учнів 5-го класу аналізувати предмети побуту людей у минулому, послідовність діяльності вчителя може бути такою: вчитель пояснює, що аналіз - це виділення у визначеному тексті підручника, історичному документі, іншому джерелі інформації окремих частин, ознак чи події явища. Аналіз дає можливість виявити ознаки, тобто властивості, характерні риси явища. Істотна ознака - така важлива якість, без якого явище, предмет існувати не може, перестає бути собою (наприклад, наявність в олівця стрижня, у списа - наконечника). Далі учитель називає і пояснює основні операції, які складають аналіз предмета і мають бути застосовувані учнями послідовно:
Виділіть складові частини.
Визначте, для чого служить кожна частина.
Поясніть, як вони взаємодіють між собою.
Виділіть істотні ознаки (основні властивості предмета).
На другому етапі формування вміння організується серія спеціальних вправ, у яких школярі спочатку впізнають відомий прийом, пояснюють його призначення і потім за зразком відтворюють у своїх роботах. Наприклад, пояснивши правила визначення по даті століття і тисячоліття, учитель потім регулярно пропонує школярам вправи на відпрацьовування відповідного вміння, включає це завдання в перевірочні роботи і тести. План усної розповіді учні вперше бачать на дошці при вивченні нового матеріалу. Учитель звертає їхню увагу на те що в формулюваннях, частково запозичених з історичних джерел, повніше відбивається і відкладається в пам'яті та чи інша історична подія. Цей план учні переписують у зошит і по ньому стежать за розповіддю, а потім по пунктах намагаються відновити подію яскраво й емоційно.
У подальшому при вивченні тексту учні вже самостійно складають Такий план за зразком чи пам'яткою.
Поступово учні починають застосовувати нові прийоми самостійно, без підказки вчителя, не користуючись пам'ятками і зразками, що свідчить про сформованість умінь і здатності свідомо використовувати їх у роботі на перетворюючому і творчому рівнях.
Такими є основні етапи формування пізнавальних умінь учнів.
основна початкова праця учителя і учнів у формуванні умінь проводиться у 5-7-х класах, у більш старших класах вона не припиняється і стає складнішою за рахунок зростання вимог до підготовки учнів з історії.