1 Ва/ікогохов д. Семь вождей. — с. 343. 414

догізації було покладено такі демократичні принципи: визнання за ■іродом ролі творця історії, розвиток його творчої активності, тур­бота про народні інтереси; опора на науку, знання об'єктивних за­конів суспільного розвитку; колективне керівництво.

Як і раніше, у боротьбі за соціалізм вирішальна роль відводи­лася компартії.

XX з'їзд КПРС постановив і продовжити роботу з удоскона-аганя державного апарату, повернутися до питань конкретного ке­рівництва господарством країни. Мета — керувати численними га­ями народного господарства і культури компетентніше і дифе-ренційованіше: поєднувати колегіальність обговорення і особисту відповідальність; позбавлятися від бюрократичних спотворень. Ви­сувалася вимога удосконалити організаційні форми: спростити структуру управління, рішуче усувати проміжні ланки, наближаю­чи центр до місць, поглиблювати спеціалізацію управління, зробити апарат управління економним. Робилися спроби зламати команд-■о-бюрократичні методи управління, установлені у ЗО—40-х роках, рішуче викорінити їх з діяльності апарату. Передбачалося усунен­ая з апарату одіозних сталіністів.

Але цей процес відбувався повільно, важко, часто наштовху­вався на прихований, а то й відкритий опір. Сталіністи не збирали­ся складати зброю. Відірвані від життя народу, перебуваючи у по­лові старих уявлень, вони відкидали усі демократичні починання Представники старої гвардії (Молотов, Маленков, Каганович та ін.) згуртувалися і через рік після XX з'їзду КПРС — у червні 1957 р. — ■ішли у наступ, щоб врятувати сталінський режим і самим утрима­тися при владі. Використовуючи свою кількісну перевагу у Нрези-ДК, вони постановили усунути М. Хрущова з поста першого се-вретаря ЦК партії (серед членів Президії один лише Мікоян під-трашував Хрущова). Проте пленум ЦК відкинув це рішення і щатримав курс XX з'їзду. (Це був єдиний випадок, коли ЦК не під­варишся рішенню Президії). Пленум засудив антипартійну групу Молотова, усунув її учасників з партійних постів. Пізніше вони бу-лш виключені з партії. Важливе значення у цьому мала підтримка, яку М. Хрущов отримав з боку армії (військовий міністр — маршал Іуков).

Керівництво України також підтримало М. Хрущова. До речі, ■вртійні та державні керівники України деякий час дружньо співп-іи з М. Хрущовим, були його опорою. О. Кириченко, М. Під-Д. Полякський та П. Шелест входили до складу Політбюро,

<у було лише 11 осіб. Такий стан був корисний для України, ; підвищував її державну вагу.

415

Розділ б. Держави і право України в період десталіниацн

§ 4. Державний лад

іініці органи д«ржанної влади та уираиліііия. Вживаються заходи щодо посилення представницького складу Верховної Ради, зокрема від робітників. Так, у березні 1959 р. до Верховної Ради УРСР було обрано 126 робітників, тобто 27,6 % її складу. При цьо­му зростає кількість депутатів Верховної Ради — українців (на 1 червня 1954 р. вони становили 75 %)•

Розширяються компетенція Верховної Ради, обсяг її нормот-ворчоі та контрольно-розпорядчої діяльності. Не зайвим буде по­вторити, що Законом СРСР від 11 лютого 1957 р. до компетенції со­юзних республік, тобто їхніх Верховних Рад, передано право само­стійно вирішувати низку важливих питань з управління, передусім економікою. Таким чином, з 1957 р. Верховна Рада УРСР поряд із затвердженням бюджету республіки почала затверджувати щоріч­ні народногосподарські плани (раніш це входило до компетенції уряду). У такий спосіб об'єднувалася діяльність із затвердження держбюджету і народногосподарського плану, що дуже важливо, оскільки виконання бюджету і планує процесом взаємозв'язаним.

У 1959 р. в УРСР було прийнято закон, який установив поря­док відклику депутатів Верховної Ради, а також депутатів Рад ін­ших рівнів, що не виправдали довір'я виборців. Виборці дістали право відкликати таких депутатів у будь-який час¹.

Законодавча діяльність Верховної Ради відбувалася при залу­ченні до неї широких мас. Найбільш значні законопроекти виноси­лися на попереднє всенародне обговорення. Але при цьому ще збе­рігалося багато формалізму і показухи.

Збільшення обсягу роботи Верховної Ради СРСР обумовило виникнення нового структурного підрозділу — Економічної комісії при Раді Національностей. Вона була створена 11 лютого 1957 р., формувалась на паритетних началах — по два представники від кожної союзної республіки.

В УРСР у цей період Верховну Раду очолювали: до січня 1954р. М. Гречуха (обіймав цю посаду з 1939 р), потім його змінив Д. Коротченко. Він мав значний досвід партійного керівництва, а в роки війни входив до керівництва партизанським рухом в Україні.

Відразу ж після смерті Сталіна була спрощена організація Ради Міністрів СРСР. На чолі Ради Міністрів залишилася лише Президія. До неї увійшли голова Ради Міністрів та його перші за­ступники. Після того, як цю посаду у 1955 р. залишив голова уряду Г. Маленков, його змінив М. Булганін. Але він виступав проти ради­кальних змін у господарському житті та управлінні державою.