20. Становище укр. Школи в Галичині 19-20ст.

1867 р. в Галичині створюються шкільні ради. В 1873 р. було створено окружні і місцеві шкільні ради. 1873 року було прийнято кілька краєвих шкільних законів, за якими в Галичині вводилося обов’язкове і безплатне навчання дітей віком від 6 до 12 р.. Створювалися учительські семінарії. З 1871 р. починають діяти чоловічі учительські семінарії у Львові, Тернополі, Станіславі, жіночі – у Львові, Перемишлі. Польська мова ставала обов’язковою у всіх навчальних закладах Галичини.

У другій половині XIX ст. на західноукраїнських землях виник новий тип школи – утраквістична (двомовна). У 1893 р. всі початкові школи були поділені на сільські і міські. Програма навчання у сільських школах була скорочена і не давала жодних прав на продовження освіти в середніх навчальних закладах.

На початку XX ст. продовжувала розширюватись і мережа фахових шкіл (столярські школи, школи будівельних ремесел, слюсарства, котлярства, млинарські тощо).

Першу «Просвіту» засновано у Львові 1868 р. з метою поширення освіти серед народу. Свою діяльність Львівська Просвіта почала з видання українського букваря. Українською мовою друкувалася популярна література, шкільні підручники, наукові альманахи.

21. Освітня справа в Укр. В період державного відродження (1917-1920)

Перший період (від лютневої революції до проголошення першим Універсалом Центральної Ради автономії України 10 червня 1917 р.) – час влади російського Тимчасового уряду. у даний період ініціативу створення української національної школи взяли на себе українське громадянство та українське вчительство. Під їх тиском Тимчасовий російський уряд змушений був дати дозвіл на впровадження у школах української мови, але російська мова ставала другою мовою і виступала як обов’язковий предмет вивчення.

Другий період (від 10 червня 1917 р. до розпущення Центральної Ради 30 квітня 1918 р.,) – час правління Центральної Ради. Своїм I Універсалом вона проголосила Україну автономною. Тоді ж було утворено Генеральний Секретаріат Освіти на чолі з І.Стешенком.

Третій період (від 30 квітня 1918 р. до ліквідації Гетьманату 15 грудня 1918 р.) – Гетьманат на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським. Було зліквідовано Головну Шкільну Раду. Під кінець існування Гетьманату 27 листопада 1918 р. указом гетьмана було створено Українську Академію Наук, яка нараховувала 12 академіків. Першим її президентом вибрано Володимира Вернадського.

Четвертий період (з середини грудня 1918 р. до початку листопада 1919 р.) – час влади Директорії відновленої УНР. Директорія, поставила освіту у своїй політиці на перше місце. Міністром народної освіти у цей період став професор І.Огієнко.

Створена Західноукраїнська Народна Республіка в числі основних питань державної політики велику увагу звертала на становлення національної школи.

22. Григорій Ващенко.

праця “Виховання волі і характеру” в двох частинах.

Ващенко переконаний, що формувати гармонійний і «героїчний» характер потрібно на історичних прикладах, які виховують у людини патріотизм, принциповість, мужність, фізичну силу і витривалість.

Любов до батьківщини, на думку, Г. Ващенка, − це друга основна риса, яку ми маємо виховувати в української молоді.

Ващенко стверджує, що велике значення у вихованні принциповості має викладання історії та літератури, Закону Божого. Важливою рисою для виховання української молоді є дисциплінованість.