12. Перші школи в Київській Русі. Найдавніші пам’ятки педагогічної думки

Князь Володимир відкрив у Києві при Десятинній церкві школу «книжного вчення», в якій навчалося 300 дітей. У XI ст., у період розквіту Київської Русі, тут існували ніколи «книжного вчення», монастирські, школи грамоти, кормильство, жіночі школи.

Найдавніші пам'ятки, в яких порушуються питання освіти, датовані XI ст.

«Пчела» — збірник цитат із Святого письма, афоризмів і висловлювань отців церкви, античних філософів Демокріта, Сократа, Платона, Аристотеля, Плутарха та інших.

«Златоуст», «Ізборник» Святослава 1073 р., «Ізборник» Святослава 1076 р., «Слово про закон і благодать», «Повчання дітям» Володимира Мономаха.

13. Бра́тські шко́ли

Бра́тські шко́ли – навчальні заклади в Україні у 16-18 ст.

Першою братською школою підвищеного типу в Україні стала заснована Успенським братством у 1586 р. Львівська братська школа. Першим ректором Львівської братської школи став Іов Борецький.

В братських шкіл вивчали також діалектику, риторику, поетику, арифметику, геометрію, астрономію, музику. Братські школи мали демократичний характер. У них навчалися діти з різних суспільних станів. Сироти і учні з незаможних родин жили у бурсах.

Київська братська школа - одна з найвизначніших братських шкіл в Україні у 17 ст. Заснована Київським Богоявленським братством у 1615. Школу могли відвідувати вихідці з різних суспільних станів. Учні вивчали мови.

14. Школа Запорізької Січі. Козацька педагогіка.

Козацька педагогіка – частина народної педагогіки у вершинному її вияві, яка формувала в підростаючих поколіннях українців синівську вірність рідній землі, Батьківщині – незалежній Україні.

Створена козаками педагогіка ввібрала в себе ідейно-моральний, емоційно-естетичний, психолого-педагогічний зміст богатирської епохи в житті наших пращурів періоду Відродження.

Перша школа на Січі, відкрита у 1576 р.. Склад учнів визначався звичаями, що формувалися на Січі. Так, там заборонялося перебувати жінкам.

Січова школа існувала при церкві Святої Покрови, розташованої на території Запорізької Січі. Вона складалася з двох відділів: в одному вчилися ті юнаки, що готувались до паламарів і дияконів – у цьому відділі було завжди 30 учнів. Крім цього існував відділ молодиків, де вчилися сироти, хрещеники козацької старшини та інші діти ( їх було біля 50 ), яких навчали грамоті, співу та військовому ремеслу.

Д. Яворницький поділив запорізькі школи на січові, монастирські та церковно-парафіяльні.

З 1754 по 1768 рр. існувала також Головна Січова школа, що за рівнем навчання прирівнювалась до кращих братських шкіл. У ній вивчали піїтику, риторику, математику, географію, астрономію, військову справу.

Монастирська школа існувала при Самарсько-Миколаївському монастирі і виникла 1576 р. Тут навчалась молодь грамоти, молитов, Закону Божого і письма.

Особливої уваги заслуговують школи джур, які продовжували традиції сімейного виховання. Від наставників юні джури переймали військову науку, вчилися жити й перемагати в екстремальних умовах Джури жили в куренях із дорослими й одночасно вчилися у січових школах.

Школи в Запорізькій Січі існували на кошти батьків.

Укр. козацька система виховання – глибоко самобутнє явище, аналогів якому не було в усьому світі.