
- •Загальні основи педагогіки та історії педагогіки
- •Педагогіка як наука. Об’єкт і предмет педагогіки. Етапи розвитку та головні категорії педагогіки.
- •Теорії походження виховання (в).
- •Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками. Поняття про народну педагогіку й етнопедагогіку.
- •Головні методи науково-педагогічних досліджень.
- •12. Перші школи в Київській Русі. Найдавніші пам’ятки педагогічної думки
- •13. Бра́тські шко́ли
- •14. Школа Запорізької Січі. Козацька педагогіка.
- •15. Харківський, Київський, Одеський університети
- •16. Г. Сковорода, о. В.Духнович
- •17. Русифікаторська політика царського уряду в галузу освіти в Україні у 18-19ст.
- •18. К. Ушинський.
- •19. Б. Грінченко, і.Франко, с. Русова
- •20. Становище укр. Школи в Галичині 19-20ст.
- •21. Освітня справа в Укр. В період державного відродження (1917-1920)
- •22. Григорій Ващенко.
- •23. Педагогічна система а.С.Макаренка.
- •24. Освітня діяльність і науково-педагогічна спадщина в. Сухомлинського
- •25. Головні засади освітньої політики у сучасному світі. Система освіти однієї із зарубіжних країн( на вибір студента)( Америка)
- •26. Система освіти в Укр.: сучасний стан і перспективи. Головні принципи побудови системи освіти, її структура. Законодавство Укр. Про освіту.
- •27. Поняття про особистість і розвиток людини. Головні чинники розвитку особистості.
- •28. Вікова періодизація. Особливості психічного і фізичного розвитку учнів різного віку та їх врахування у педагогічній діяльності.
- •29. Сучасні теорії розвитку особистості. Характеристика однієї з них за вибором студента.
27. Поняття про особистість і розвиток людини. Головні чинники розвитку особистості.
1. Поняття розвитку і формування особистості
Розвиток людини — це процес становлення і формування її особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих факторів, серед яких цілеспрямоване виховання і навчання відіграє провідну роль.
Напрямки розвитку: анатомо-фізіологічний, психічний, соціальний.
Фактори розвитку: спадковість, середовище, виховання.
Особистість — людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуального — неповторного.
Формування особистості — це становлення людини як соціальної істоти, яке проходить у результаті впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.
Поняття розвитку особистості і формування особистості дуже близькі і нерідко їх вживають як синоніми. Можна виділити три види формування особистості: стихійне, цілеспрямоване, самоформування.
Функції виховання в розвитку і формуванні особистості людини:
а)організовує діяльність, в якій розвивається і формується особистість; б)підбирає зміст для розвитку і формування особистості; в) усуває впливи, які можуть негативно позначитись на розвитку і формуванні особистості; г) ізолює особистість від несприятливих для її розвитку і формування умов.
Процес розвитку і формування особистості
Людина народжується як індивід, як суб'єкт суспільства, з притаманними їй природними задатками, формується як особистість у системі суспільних відносин завдяки цілеспрямованому вихованню.
Поняття "розвиток людини" і "формування особистості" дуже близькі, їх нерідко вживають як синоніми. Насправді ж поняття "особистість", на відміну від поняття "людина", означає соціальну характеристику людини, тобто її якості, які формуються під впливом спілкування і стосунків з іншими людьми, суспільством в цілому.
Виокремлюють такі види розвитку і формування особистості: стихійний, цілеспрямований, саморозвиток і самоформування.
Розвиток особистості залежить від спадковості, середовища та виховання. Його джерелом і внутрішнім змістом є різноманітні внутрішні та зовнішні суперечності. Вони виявляються у психічних процесах збудження і гальмування, в емоційній сфері - у відчуттях задоволення і незадоволення, радості і горя.
Особистість активно розвивається, відчуваючи суперечності між своїми прагненнями та можливостями (прагнучи досягти певних результатів у навчанні за недостатнього рівня пізнавальних можливостей, дитина починає посилено працювати над собою).
У навчально-виховній діяльності педагогам слід враховувати, що розвиток особистості школяра має наслідувальний характер (ця закономірність є основою теоретичних засад використання прикладу у вихованні), а людська особистість розвивається в діяльності (всебічний розвиток природних задатків людини відбувається тільки в процесі її життєдіяльності), під впливом середовища (умови життя, насамперед близьке оточення, засоби масової інформації, вулиця, шкільний колектив, справляють відчутний вплив на розвиток особистості школяра).
Середовище - комплекс зовнішніх явищ, які стихійно діють на людину і значною мірою впливають на її розвиток. Середовище, що оточує людську особистість, поділяють на природне (географічне), соціальне і домашнє, кожне з яких відіграє певну роль у її розвитку.